Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

магів не існує. Аби маніпулювати точкою збирання, як вони роблять, магам потрібна колосальна кількість енергії.

Я нагадав йому його власне твердження, що для занять сновидіннями потрібен перерозподіл енергії.

— Це так, — відповів він. — Для початку магам треба переглянути свої базові судження й заощаджувати енергію, щоб творити сновидіння. Літати в інші світи, бачити енергію, загартовувати енергетичне тіло тощо — це вже інша справа. Для таких маневрів магам потрібно безліч темної, чужорідної енергії.

— Але як вони беруть її зі світу неорганічних істот?

— Самим актом входження до того світу. Усі маги нашої школи мусять це робити. Хай там як, жоден з нас не є настільки ідіотом, щоб робити те, що зробив ти. Але це тому, що жоден з нас не має твоїх поганих нахилів.

Дон Хуан відіслав мене додому поміркувати над тим, що відкрив мені. Я мав безліч запитань, але жодного з них він чути не хотів.

— На всі питання, що в тебе є, ти можеш відповісти сам, — сказав він, помахавши мені на прощання.

Переслідування переслідувачів

Удома я незабаром усвідомив, що на жодне з моїх питань відповісти неможливо. Власне, я не міг навіть сформулювати їх. Може, тому, що на мене почали тиснути кордони другої уваги — так було, коли я зустрів Флорінду Ґрау й Керол Тіггз у світі повсякденного життя. Збентеження тим, що я зовсім їх не знаю і водночас знаю так близько, що без вагань помер би за них, руйнувало мене найбільше. Я вже зустрів Тайшу Абеляр кількома роками раніше й лише починав звикати до дивного відчуття, що знаю її, без найменшого уявлення звідки. Додати до моєї перевантаженої системи ще двох людей виявилося занадто для мене. Я захворів від утоми й мусив шукати допомоги дона Хуана, тож вирушив до міста у південній Мексиці, де він мешкав зі своїми компаньйонами.

Дон Хуан і його товариші-маги нестямно реготали від самої згадки про моє сум’яття. Дон Хуан пояснив мені, що насправді вони сміялися не з мене, а з себе. Мої когнітивні проблеми нагадали їм власні, коли межі другої уваги тиснули на них, як це відбувалося зараз зі мною. Їхнє усвідомлення, казав він, не було готовим до цього, як і моє.

— Кожен маг проходить крізь ті самі муки, — продовжував дон Хуан. — Усвідомлення — це нескінченна зона досліджень для магів і людей загалом. Немає ризику, на який не варто йти заради усвідомлення, немає засобів, від яких слід відмовлятися. Однак май на увазі: розширити усвідомлення можна хіба що при здоровому глузді.

Тут дон Хуан повторив, що його час спливає і що я маю мудро розпорядитися своїми ресурсами, аби встигнути осягнути якомога більше, перш ніж він піде. Такі розмови зазвичай викликали в мене стан глибокої депресії. Та в міру наближення його відходу я почав сприймати їх з більшою смиренністю. Я вже не почувався пригніченим, але й досі панікував.

Після того ніхто більше нічого не казав. Наступного дня на його вимогу я відвіз дона Хуана в Мехіко. Ми прибули туди близько опівдня й рушили прямісінько в готель «Дель Прадо» на Пасео Аламеда, де він зазвичай зупинявся, коли бував у місті. Того дня в дона Хуана була призначена зустріч з адвокатом на четверту годину. Маючи багато часу, ми пішли обідати до знаменитого кафе «Такуба» — ресторану в центрі старого міста, де, як вважалося, подають нормальні страви.

Дон Хуан не був голодний. Він замовив лише два солодкі тамалес,[4] тоді як я жадібно накинувся на щедрий обід. Він сміявся з мене й знаками демонстрував мовчазний розпач з приводу мого здорового апетиту.

— Я запропоную тобі порядок дій, — різким тоном заявив він, коли ми закінчили трапезувати. — Це останнє завдання третьої брами сновидінь, і воно полягає в найзагадковішому маневрі — переслідуванні переслідувачів. Це означає свідомо черпати у світі неорганічних істот енергію на здійснення магічного подвигу.

— Що за магічний подвиг, доне Хуане?

— Подорож, подорож, що використовує усвідомлення як елемент оточення, — пояснив він. — У світі повсякденного життя вода — елемент оточення, яку ми використовуємо для подорожей. Уяви, що усвідомлення — такий самий елемент, який можна використовувати для подорожей. Через посередництво усвідомлення розвідники з усього всесвіту приходять до нас і навпаки: маги переносяться в інші кінці всесвіту.

Серед маси ідей, із якими познайомив мене дон Хуан під час навчання, були такі, що цілком заволодівали моєю увагою без будь-яких умовлянь. Це була одна з них.

— Ідея усвідомлення як фізичного елементу — просто революційна, — у захваті промовив я.

— Я не казав, що це фізичний елемент, — виправив він. — Це елемент енергетичний. Ти повинен розрізняти їх. Для магів, які бачать, усвідомлення — це сяйво. Вони можуть під’єднати своє енергетичне тіло до того сяйва й слідувати за ним.

— Яка різниця між фізичним та енергетичним елементами? — спитав я.

— Різниця в тому, що фізичні елементи входять до нашої системи інтерпретації, а енергетичні — ні. Енергетичні елементи, як-от усвідомлення, існують у нашому всесвіті. Але ми, як посередні люди, сприймаємо лише фізичні, бо так нас навчили. З тієї ж причини маги сприймають енергетичні елементи — бо так навчили їх.

Дон Хуан пояснив, що використання усвідомлення як енергетичного елементу нашого оточення — квінтесенція магії. У практичному сенсі це означає, що напрям магічного розвитку має, по-перше, звільнити наявну в нас енергію через неухильне дотримання шляху магів, по-друге, застосувати цю енергію для розвитку енергетичного тіла за допомогою сновидінь, і, по-третє, скористатись усвідомленням як елементом оточення, щоб увійти до інших світів зі своїм енергетичним тілом і фізичною подобою.

— Подорожі до інших світів бувають двох типів, — продовжував він. — Перший — це коли усвідомлення підхоплює енергетичне тіло мага й несе куди зможе, другий же — коли маг із повним розумінням вирішує здійснити подорож, скориставшись шляхом усвідомлення. Ти поки що здійснював подорожі першого типу. Другий вимагає неймовірної дисципліни.

Після довгого мовчання дон Хуан виголосив, що в житті мага існують питання, які вимагають майстерного підходу, і поводження з усвідомленням як з енергетичним елементом, відкритим для енергетичного тіла, — найважливіше, найжиттєвіше й найнебезпечніше з цих питань.

Я не знав, як це прокоментувати. Раптом я опинився наче на голках, чіпляючись за кожне його слово.

— Ти не маєш стільки енергії, щоб виконати останнє завдання третьої брами сновидінь, — продовжував він, — але разом з Керол Тіггз ви, безумовно, здатні втілити те, що в мене на думці.

Він зробив паузу, своєю мовчанкою свідомо провокуючи мене