Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

спитати, що в нього на думці. Я спитав. Його сміх лише додав атмосфері зловісності.

— Я хочу, аби ви вдвох зламали кордони звичайного світу і, скориставшись усвідомленням як енергетичним елементом, проникли до іншого світу, — сказав він. — Цей злам із проникненням дорівнює переслідуванню переслідувачів. Використання усвідомлення як елементу оточення дозволяє обійти вплив неорганічних істот, але все одно використовує їхню енергію.

Він не схотів надати мені більше інформації, аби не мати на мене впливу, казав він. На його переконання, що менше я знаю заздалегідь, то краще впораюся. Я не погоджувався, але він запевнив мене, що в разі необхідності моє енергетичне тіло чудово здатне саме про себе подбати.

З ресторану ми пішли до адвокатської контори. Дон Хуан швидко владнав свої справи, і за мить ми вже були в таксі, прямуючи до аеропорту. Дон Хуан повідомив мені, що Керол Тіґґз прибуває літаком з Лос-Анджелеса, і що приїздить вона в Мехіко винятково для того, аби виконати останнє завдання вві сні разом зі мною.

— Долина Мехіко — пречудове місце для того чаклунського подвигу, який ти збираєшся здійснити, — прокоментував він.

— Ви ще не казали мені, які саме кроки здійснювати, — сказав я.

Він не відповів мені. Ми більше не розмовляли, та, доки чекали на приземлення літака, він пояснив процедуру, якої я мав дотримуватися. Я мав піти до кімнати Керол у готелі «Реджис», через вулицю від нашого готелю, і досягнувши разом з нею стану повної внутрішньої тиші, я повинен був м’яко поринути в сон, виголосивши намір увійти до сфери органічних істот.

Я перервав його, нагадавши, що завжди мушу чекати появи розвідника, перш ніж виголосити намір увійти до світу неорганічних істот.

Дон Хуан всміхнувся й сказав:

— Ти ще не снив разом з Керол Тіґґз. От побачиш, це справжнє задоволення. Чаклунки не потребують жодних допоміжних засобів. Вони просто входять до того світу, коли схочуть, — для них розвідник завжди в стані готовності.

Я не міг змусити себе повірити, що якась чаклунка здатна робити те, про що він казав. Я гадав, що досягнув певного рівня майстерності в роботі зі світом неорганічних істот. Коли ж я висловив те, що думав, він заперечив, що нема в мене ніякої майстерності, якщо порівняти з тим, на що здатна чаклунка.

— Гадаєш, чому я тримав поряд із собою Керол Тіґґз, щоб витягти тебе фізично з того світу? — спитав він. — За красиві очі?

— То чому ж, доне Хуане?

— Бо не міг впоратися з цим самотужки, а їй це було заввиграшки. У тому світі вона справжній талант.

— Вона — якийсь особливий випадок, доне Хуане?

— Жінки взагалі мають природну схильність до того світу: насамперед, звісно, чаклунки, але Керол Тіггз найкраща за всіх, кого я знаю, бо вона, як жінка-нагваль, має надзвичайну енергію.

Я подумав був, що впіймав дона Хуана на серйозній суперечності. Раніше він казав мені, що неорганічні істоти взагалі не зацікавлені в жінках. Тепер же він стверджував зворотне.

— Ні. Я не стверджую зворотного, — відповів він, коли я заперечив йому. — Я казав тобі, що неорганічні істоти не переслідують жінок — вони полюють лише на чоловіків. Але я також казав, що неорганічні істоти — жіночого роду, та й увесь всесвіт значною мірою є жіночим. Тож висновки роби сам.

Оскільки ніяких висновків я зробити не міг, дон Хуан пояснив мені, що теоретично чаклунки проникають до того світу й вертаються, як забажають, завдяки підвищеному усвідомленню та власній жіночності.

— Ви знаєте це напевне? — спитав я.

— Жінки моєї групи ніколи цього не робили, — зізнався він, — не тому, що не здатні, а тому, що я їх відрадив. З іншого боку, жінкам твоєї групи зробити це — як спідницю перевдягти.

Я відчув порожнечу в животі. Я дійсно нічого не знав про жінок з моєї групи. Дон Хуан утішив мене, сказавши, що мої обставини відрізняються від його, як і моя роль нагваля. Він запевнив мене, що мені не дано відрадити когось із жінок моєї групи, хоч стій на голові.

Доки таксі везло нас до її готелю, Керол приводила в захват дона Хуана й мене, пародіюючи знайомих нам людей. Я намагався бути серйозним і спитав її про наше завдання.

Вона пробурмотіла якісь вибачення за те, що не може відповісти мені з серйозністю, на яку я заслуговую. Дон Хуан гучно розсміявся, коли вона зімітувала мій урочистий тон.

Зареєструвавши Керол у готелі, ми втрьох блукали старим містом, шукаючи крамниці, де торгують вживаними книжками. З’їли легку вечерю в ресторані «Сенборн» у Будинку Кахлів. Близько десятої години ми підійшли до готелю «Реджис». Рушили прямісінько до ліфта. Страх загострив мою здатність сприймати деталі. Будівля готелю була старою й масивною. Меблі у вестибюлі явно знали кращі дні. Втім, скрізь навколо нас були залишки старої слави, що мали беззаперечну принадність. Я легко міг зрозуміти, чому Керол так подобався цей готель.

Перш ніж ми сіли в ліфт, моя тривога сягнула таких вершин, що в останню мить я мусив просити вказівок у дона Хуана.

— Розкажіть мені, як ми діятимемо, — благав я.

Дон Хуан всадовив нас у величезні, старовинні набивні крісла у вестибюлі й терпляче пояснив нам, що, опинившись у сфері неорганічних істот, ми повинні одразу виголосити намір перенести нашу звичайну свідомість до енергетичних тіл. Він запропонував нам із Керол виголосили намір разом, хоч це було насправді неважливо. Важливо, казав він, щоб ми обидва мали намір перенести наше сукупне усвідомлення повсякденного світу до нашого енергетичного тіла.

— Як нам здійснити це перенесення свідомості? — спитав я.

— Перенесення свідомості — питання суто виголошення наміру й потрібної кількості енергії, — сказав він. — Керол усе це знає. Вона вже робила це раніше. Входила фізично до світу неорганічних істот, коли витягала тебе звідти, пам’ятаєш? Її енергія зробить усе. Схилить шальки терезів.

— Що означає — схилити шальки терезів? Я геть нічого не збагну, доне Хуане.

Дон Хуан пояснив, що «схилити шальки терезів» означає доповнити енергетичне тіло фізичною масою. Сказав, що використання усвідомлення як засобу подорожувати до інших світів — не результат застосування якихось технік, а наслідок наміру й достатньої кількості енергії. Маса енергії Керол Тіґґз укупі з моєю або ж маса моєї енергії на додачу до енергії Керол мала зробити нас єдиним цілим, енергетично здатним витягнути наші фізичні тіла й долучити їх до енергетичного тіла для здійснення цієї подорожі.

— Що саме нам треба зробити, щоб увійти до того іншого світу? — спитала Керол. Її питання налякало мене до смерті: я