Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

Пакистані неодруженим чоловікам, наприклад, легше запросити до себе коханців-чоловіків, ніж гостей жіночої статі322. Навіть у таких країнах, як Іран, де статеві контакти між чоловіками караються смертю, чоловіки, попри це, однаково займаються сексом один з одним. 16 відсотків іранських чоловіків визнали, що за своє життя мали щонайменше один гомосексуальний акт323. Американський антрополог-гомосексуал Джеррі Заріт, який не приховує своєї розбещеності, розповів про чотири роки життя в Тегерані у 1990 році: «Іран був для мене й таких як я сексуальним раєм. І кількісно, і якісно це був найбільш захоплюючий досвід у моєму житті»324. В Південному Афганістані неод­ружені чоловіки, які мають статеві контакти з іншими чоловіками, пояснюють це тим, що жінки в їхній країні не тільки недоступні, а й повністю завинені: «Ми не бачимо, чи жінки гарні. Але ми можемо бачити чоловіків і бачимо, які з них прекрасні»325. Більшість чоловіків, які мають статеві контакти з іншими чоловіками, або вже одружені, або планують побратися, як ми бачили у випадку пакистанських водіїв вантажівок326. У деяких мусульманських країнах навіть традиційно поширені сексуальні послуги чоловіків, які продають себе іншим чоловікам327. Утім, незважаючи на те що це не засуджується Кораном або хадисами, лесбійський секс, як і раніше, більш стриманий і непомітний328.

Мусульманська опозиція гомосексуальності зазвичай спрямована проти сучасного західного трибу життя людей, які є винятково гомосексуалами, а не проти самої сексуальної практики, поки остання не втручається в традиційний побут сімейних відносин. Але зміни відбуваються й тут. Багато мусульманських сімей приймають своїх гомосексуальних дітей. У Норвегії мусульманський політик від Консервативної партії Афшан Рафік критикує своїх одновірців за те, що вони не засуджують дискримінацію, знущання та покарання геїв і лесбіянок: «Якщо у вас гомосексуальна орієнтація, це питання між вами й Богом… тільки Бог… може судити нас»329. У Туреччині був утворений політичний альянс між геями-трансвеститами та благочестивими жінками-мусульманками, які борються за право носити хіджаб у громадських місцях330.

Приватне засудження іноді може бути ще сильнішим у країнах, де гомосексуальність загальноприйнята, наприклад, коли молоді мусульмани заявляють своїм родинам, що вони не хочуть бути частиною традиційної гетеросексуальної сім’ї. Молоді мусульманські гомосексуали в Норвегії можуть наразитися на смерть або насильство з боку членів своїх родин; відомі випадки, коли сім’я, приміром, ламає руки своїм дітям-геям331. Ставлення до гомосексуальності різниться серед мусульман окремих західних країн. Опитування 2008 року показало, що серед мусульман Берліна, Парижа та Лондона відповідно 26, 18 і 4 відсотки визнали гомосексуальність «морально прийнятною»332.

Релігійний режим шиїтського мусульманського Ірану створив для гомосексуалів безпрецедентні умови. Незважаючи на те що покаранням за статеві контакти між чоловіками є смертна кара, аятола Хомейні в 1979 році видав фетву, яка визнає право хірургічної зміни статі для людей із діагнозом «транссексуальність». Коли людина змінює свою стать, вона водночас і юридично, і релігійно отримує нову, законодавчо оформлену фізичну стать, а також здобуває право офіційно брати шлюб із людиною, яка раніше належала до тієї ж біологічної статі333. Як показано в документальному фільмі 2008 року «Будь як» (Be like), багато геїв наважилися на операцію зі зміни статі для того, щоб мати легальні відносини з чоловіками, які їх приваб­люють334.

Питання гомосексуальності викликало серйозні розколи в християнському світі. Англіканська церква становить переконливий приклад серйозності цього розколу в християнстві. З одного боку, нігерійські й угандійські єпископи закликають до страти та заборони геям і лесбіянкам відвідувати ресторани; з другого — є такий собі Джин Робінсон, висвячений єпископ із Нью-Гемпшира, який живе в партнерстві з іншим чоловіком. Цей розкол вочевидь спостерігається серед більшості членів церкви в тих країнах, де поширене англіканство.

Найпотужніша християнська опозиція виходить переважно із африканських країн, які донедавна перебували під місіонерським опікуванням. Утім, у більшості країн рідко можна зустріти найрадикальніші форми спротиву гомосексуальності. Навіть релігійні групи, які послідовно борються проти рівності гетеро- і гомосексуалів, закликають не здійснювати жорстокі напади на останніх. Коли Роберт Мугабе, президент Зімбабве, заявив у 1995 році, що гомосексуали нижчі за тварин, католицька комісія за справедливість і мир у Зімбабве здійняла протест і стверджувала, що право на повагу до приватного життя індивіда також поширюється на геїв і лесбіянок335.

Іноді християнські аргументи не відрізняються від аргументів, які раніше використовували християнські прихильники расової сегрегації в США: наприклад, боротьба чорношкірих за рівні права була недоречною, оскільки вони вже мали рівні права в межах сегрегації. Фундаменталістська лобістська група «Фокус на родині», а також інші американці — консервативні християни стверджували й досі стверджують, що вони не проти того, щоб гомосексуали мали ті самі права, що й гетеросексуали, проте заперечують, щоб гомосексуали мали «особливі права» (special rights). Під «особливими правами» маються на увазі рівні права на офіційне одруження, рівне оподаткування, рівний захист, закріплений в антидискримінаційному законодавстві, в тому числі у збройних силах, а для окремих штатів — скасування закону про заборону сексу між чоловіками336.

Хоча християнство протягом більшої частини своєї історії виступало за активне та насильницьке переслідування гомосексуалів, на сьогодні воно рідко коли підтримує продовження дискримінації. Звичайно, більшість християн-гомофобів закривають очі на цю криваву історію. Оскільки більшість християнських країн уже не застосовують такі міри покарання, як спалення, удушення й утоплення, стало важливішим розділяти більш ранні та поточні переслідування, незважаючи на те що ті ж самі кілька уривків із Біблії лежать в основі обох.

Кілька біблійних рядків, присвячених гомосексуальності, одночасно є причиною серйозних розбіжностей у сприйнятті цієї проблеми між християнами. Надзвичайні суперечки викликає засудження Павлом одностатевого сексу як чогось протилежного «природному»337. Багато хто не вірить, що Павло засуджує моногамні гомосексуальні відносини, і вважають, що це слід розуміти у світлі більш загального послання Павла про любов. Сьогодні люди рідко згадують заборону на секс між чоловіками, яка міститься в П’ятикнижжі, по-перше, тому, що вона є частиною старозавітного закону, від якого християнство відмовилося, і по-друге, тому, що вона є однією з цілої низки заборон, які вже втратили свою актуальність.

У католицькій церкві часто спостерігається певна невідповідність позиції керівництва та більшості католиків. Це чимось схоже на розбіжності у католицьких поглядах на контрацепцію. Католицьке населення більшості країн Європи й Америки вважається одним із найбільш гомоліберальних. Навіть у католицькій ієрархії немає узгодження між життям і вченням, оскільки значну кількість представників духовенства становлять гомосексуали. Різні дослідження вказують на від 25 до 50 відсотків гомосексуалів серед священнослужителів338.

У багатьох християнських країнах зміни в сприйнятті гомосексуальності досягли тієї точки, де прийняття та терпимість для більшості людей здаються цілком нормальними. Деякі провідні християнські консерватори, як-от