Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

Еспен Оттосен із Норвезької Лютеранської місії, висловлюють стурбованість, імовірно не безпідставну, що ті, хто засуджують гомосексуальність, ризикують також бути засудженими339. Знову можна побачити паралель у тому, що релігійні секс-расисти більше не можуть обстоювати власні переконання, не наразившись на вкрай негативну реакцію.

Дії консервативних християн часто закінчуються масовою антимобілізацією від державних церковних діячів. Наприклад, коли Внут­рішня місія Нордмере і Ромсдала у 2008 році закликала до бойкоту одного вікарія комуни Френа, який підтримував гомосексуальність, це закінчилося тим, що обидві церкви, в яких вікарій проповідував, щоразу були переповнені340.

Ще в 1980-ті роки геї та лесбіянки фактично не існували в державній і приватній царині християнських країн. Відтоді, однак, спостерігається зміцнення їхніх позицій, оскільки визнання в колі друзів і знайомих постійно зростає, і це приводить до того, що з’являється ще більше геїв і лесбіянок. Ми не повинні залишати поза увагою те, як це вплинуло на християнське ставлення: коли об’єктом засудження стають не абстрактні особи, а ваші сусіди, друзі, брати й сестри, прийняти таке традиційне християнське засудження не так-то й легко.

Існує низка релігійно-сексуальних правил, які регулюють одностатевий секс. Осуд гомосексуальності не стосується саме сексу між людьми однієї статі, засуджується вона через те, що не може привести до продовження роду, або через те, що часто визначається як позашлюбний секс. Позитивніше до гомосексуальності ставляться ті релігії, які заперечують дітонародження як таке. В інших випадках знов-таки отримують догану тільки певні види гомосексуальної поведінки, тому що вони підпадають під загальну заборону сексуального використання різних отворів тіла. Часто важко визначати, які саме релігійно-сексуальні правила застосовуються конкретно до гомосексуальності, а не стосуються тільки чоловічої та жіночої сексуальності в загальному сенсі. Використання оповідей про створення та інших релігійних міфів може одночасно і виправдати, і засудити деякі види сексуальності, що матиме як позитивні, так і негативні наслідки з огляду ставлення певної релігії до гомосексуальності.

Часто ми доходимо висновку, що релігійний контроль гомосексуальності достатньою мірою залежить від несексуальних аспектів. Як ми вже бачили, релігійно-сексуальні правила використовувалися для встановлення та підтримання ідентичності й урегулювання різних соціальних умов. Більшість релігійної опозиції щодо гомосексуальності ґрунтується на захисті традиційних гендерних ролей. Коли чоловіча та жіноча ролі так чітко виражені через гетеросексуальність, секс між людьми однієї статі видається порушенням гендерної ідентичності. Боротьба проти гомосексуальності, отже, перетворюється на боротьбу за традиційну чоловічу та жіночу ролі. Крім того, більшість релігійної опозиції гомосексуальності ґрунтується на захисті традиційних сімейних структур: одностатевий секс отож насправді допустимий доти, поки не перешкоджає людині відігравати традиційну гетеросексуальну сімейну роль.

Найпотужнішою тенденцією у відносинах між релігією й одностатевим сексом досі залишається ймовірність того, що релігії намагаються придушувати тих, хто кохає людей тієї ж статі.

Релігійне розмаїття ставлень до гомосексуальності сьогодні більше, ніж будь-коли. Тоді як багато хто вірить, що їхня релігія повністю прий­має цей вид сексу, інші інтерпретують свої джерела інакше та створюють таке негативне бачення гомосексуальності, якому немає аналогів в історії релігії. Гомосексуальність сьогодні посіла видатне місце у різних релігійних світоглядах, ставши новим явищем, незважаючи на численні релігійні обмеження. Для багатьох людей це важливий символ віри в те, що їхні релігії завжди розглядали гомосексуальність як один із видів сексуальної поведінки, яка кидала виклик усім іншим. У релігії немає конкретного феномена, який був би ворожим щодо гомосексуальності або, навпаки, цілковито позитивним у своєму ставленні, ба навіть бачив її такою, що переважає гетеросексуальність. Зрештою, єдиний висновок, якого можна дійти, — це те, що будь-яке розуміння одностатевої сексуальності можна виправдати під релігійним кутом зору.

7. Священний сексуальний расизм та інші форми релігійної дискримінації

Гаррі С. Трумену, людині, яка, крім усього іншого, скасувала расову сегрегацію в американській армії, в 1963 році журналіст поставив питання, чи вважає він, що шлюб між людьми різного кольору шкіри буде поширений у Сполучених Штатах? «Я сподіваюся, що ні. Я не вірю в це. Чи ви б хотіли, щоб ваша донька вийшла заміж за негра?» Переконання Трумена мали досить глибоку основу: він уважав, що міжрасові шлюби суперечать Біблії. Він був переконаний, що статева сегрегація є фундаментальною християнською істиною. Як він пояснив: «Бог створив це таким чином. Прочитайте Біблію, і ви дізнаєтеся»1.

Усі знають, що расизм — вельми поширене явище. Значно менше відомо про центральну роль релігії, особливо християнства та індуїзму, в історії расизму. Так само як поділ людей за статевою ознакою, поділ людей за кольором шкіри й етнічним походженням притаманний багатьом релігійним світоглядам. Такого роду релігійна класифікація грає важливу роль у переконанні того, що є «природним» для однієї раси, щоб бути вищою за інші, так само як існує релігійне переконання щодо «неприродності» гомосексуальності.

Сексуальний расизм, переконання, що люди різного кольору шкіри або етнічного походження не повинні займатися сексом одне з одним, часто виявляється чи не найстійкішим аспектом релігійного расизму. Оскільки секс є найінтимнішою формою спілкування, не важко зрозуміти, чому це так. Якби не було правил, які регулюють те, чи повинні етнічні або релігійні групи утримуватися від статевих зносин з іншими групами, це неминуче призвело б до змішування ідентичностей, що мало б катастрофічні наслідки в очах прихильників расистського світогляду. Зважаючи на те, що регулювання сексуальної поведінки вважається одним із найефективніших методів контролю людського суспільства, не дивно, що центральним елементом релігійного расизму є секс.

Іноді межі між релігійно-сексуальним расизмом і обмеженням на секс між людьми різних релігій украй розмиті. Трапляються моменти, коли, як це було спочатку в ісламі, обмеження стосувалися винятково релігійної належності: якщо ви змінюєте релігію, ви автоматично переходите від однієї категорії до іншої.

Релігійна опозиція гомосексуальності зменшилась у результаті збільшення терпимості в суспільстві; аналогічним чином, і ще в більшому ступені, релігійно-сексуальний расизм ослаб, тому що в сучасному світі він менш прийнятий. Усвідомлення сексуального расизму теж зменшується, тому що більша частина сучасної релігійно-сексуальної дискусії зосереджена на гомосексуальності. Проте не можна залишати поза увагою релігійно-сексуальний расизм і ту важливу роль, яку він відіграє у життях мільйонів людей.

Тих, кого розділив Бог, не слід сполучати

Хоча сьогодні більшість християн не погодилися б із релігійним переконанням Трумена, згідно з яким раси не слід змішувати, у 1963 році, коли він виступив із цією заявою, його думку поділяла переважна більшість американців (у 1958 році 94 відсотка американців дотримувалися цієї думки)2. Протягом багатьох тисячоліть і сьогодні теж релігійний расизм грає центральну роль у регулюванні сексуального життя. Твердження Трумена про те, що Біблія забороняє змішування рас, не тільки відбиває тогочасне християнське вірування,