Читати книгу - "Шум і лють, Вільям Фолкнер"

боялися й доторкнутися до нього а в кімнаті де стояв той стіл навіть не розмовляли голосно і я завжди уявляв собі таке що вони удвох десь там весь час перебувають на пагорбі якомусь за ялівцем і дожидаються щоб до них підсів старий полковник Сарторіс а той перебуває ще вище десь і провадить спостереження за чимсь там вельми віддаленим і тож вони й чекають коли ж полковник скінчить свої спостереження та й зійде до них а дідусь у своєму генеральському однострої і голоси їхні всякчас мурмотять за деревами бесіду провадять і дідусь завжди має слушність

Ось і три чверті вибивають дзиґарі. Перша нота пролунала розмірено та безжурно і, відгучавши спокійно-безповоротно, звільнила забарну тишу для ноти наступної, і в тім-то й уся річ. Коли б то й люди могли отак-о змінювати одне одного назавжди, перетворюватись, полум’ям звихрівши на мить, і чистими потім лúнути покрізь прохолодний вічний морок, а не вилежуватись у себе в кімнаті, силкуючись забути про гамак, поки, нарешті, не прилип до ялівцю цей яскравий мертвотний дух парфумів, якого так терпіти не годен Бенджі. Варто було мені лиш уявити оту вірґінську ялівцеву-кедрову купу, як здавалося: чую пошепти й сплески, чую поштовхи гарячої крові у здичавілому невкритому тілі, бачу, на червоному тлі повік, гурт вільновідпущених свиней, що попаровано кидаються в море а батько нам випадає лише якийсь короткий час попильнувати поки коїться неправедність — зовсім не вічність а я та й короткого не треба якщо маєш мужність він ти маєш це за мужність а я так сер маю за а ви ні а він кожна людина це суддя своїм власним чеснотам і те вважаєш чи не вважаєш ти це за мужній вчинок більше важить ніж сам учинок а в супротивному випадку намір твій несерйозний а я ви не вірите що я серйозно я вважаю що ти навіть занадто серйозно і мені можна не потерпати а то б ти не почував потреби в цій вигадці що ти розповів мені про кровозмішення а я я не брехав не брехав а він ти хотів вивищити акт природної людської дурості до грізного жахіття а потім очистити це правдою а я я це щоб відгородити її від гучного світу аби він мусив утікати від нас і тоді той вчинок звучав би так ніби його й не було ніколи а він ти й справді схиляв її до цього а я я боявся це я боявся що вона могла б і тоді це нічого доброго не дало б але якщо я вам батькові скажу що ми це скоїли то воно тим самим і здійсниться й усунеться все що в неї досі було з іншими й тоді світ погуркоче собі геть від нас а він вернімось до іншого твого твердження ти не збрехав і допіру але ти все ще сліпуєш не тямиш самого себе в тій частині загального закону який править зчіплюванням подій та причин і чия тінь на чолі в кожного не виключаючи й бенджі ти не береш до уваги кінцевості всього на світі тобі малюється апофеоз де теперішній тимчасовий стан твого духу зсиметризується й вознесеться понад тілесним але збереже навіки в собі відчуття і себе й тіла і ти не цілковито будеш усунутий навіть власне й не мертвий а я тимчасовий а він тобі нестерпна думка що коли-небудь твій біль перестане боліти тобі так як болить наразі й оце ж ми з тобою підходимо до самої суті здається ти дивишся на смерть як на такий собі струс котрий так би мовити за ніч вибілить голову тобі сивиною але у всьому іншому ніяк не зачепить твого вигляду не в такому настрої не за таких умов покінчують це була б гра а вона має свої закони дивно що людина вже саме зачаття якої є випадковість і чий кожний новий вдих подібний до чергового викидання костей котрі насвинцював шулер що людина ніяк не хоче змиритися з неминучістю кінцевого скону а вдається до насильства до всіляких витівок аж до дріб’язкового підтасовування неспроможного й дитину ошукати аж поки якось-то в нападі крайньої огиди кине все на одну-єдину сліпу карту ні не в першому-ліпшому нападі відчаю горя гризот покінчують із собою а лише коли усвідомлять що навіть і відчай і горе й гризоти твої не так-то вже й багато важать для того темрявого гравця а я тимчасове а він нелегко усвідомити що любов чи скорбота це лише папірці бони навмання придбані й строк їхній мине хоч-не-хоч і їх скасують без будь-якого попередження та й замінять тобі іншим котримсь готівковим випуском плавучої божої позики ні ти не скоїш цього поки не усвідомиш що навіть і вона можливо не зовсім гідна відчаю а я ніколи й нізащо не дійду я до такого ніхто не знає того що я знаю а він либонь краще тобі наразі повернутися до свого кеймбриджу або гайни в мен на місяць коштів вистачить якщо ощаджати це піде тобі на користь копійчані розваги зціляють ліпше ніж сам христос а я припустімо я вже пробув там тиждень чи місяць і збагнув те що на вашу думку я там збагну а він тоді ти згадаєш що мати від моменту народин твоїх плекала мрію що ти закінчиш Гарвард а руйнувати мрії жінок це не по-компсонівському а я тимчасово так побуде воно краще для мене й для всіх а він всяка людина є суддя своїм власним чеснотам але хай ніхто не береться приписувати іншому що для того добре чи погане а я тимчасове а він немає сумніших слів за оці був була було крім них нічого іншого й немає на світі то ще не відчай поки не приспів час і то навіть не час поки не стало був була було

Пролунала остання нота. Відпереливалася нарешті, й знову заклякла тиша. Я увійшов до нашої загальної кімнати, увімкнув світло, надягнув камізель. Гасом уже ніби й не тхне, лиш ледь-ледь, і плями в дзеркалі не помітно. От око, на жаль, куди помітніш. Надягнув піджака. Лист Шрівові хруснув у кишені, я добув його, перевірив адресу, переклав до бічної. Тоді відніс годинника до Шріва у спальню, сховав йому в столик, дістав свіжого носовичка, повернувся до дверей, підніс руку до вимикача. Згадав: зубів не почистив. Довелося знову лізти до валізки. Дістав щітку, позичив