Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю , Єва Скайлер "

 Огляд пройшов успішно. Мені виписали ліки, дали рекомендації та порадили утриматися від фізичних навантажень, чого я, на жаль, зробити не можу.

 Шведа вийшов оголоний до пояса, витираючи голову рушником, а я знімала з ліжка постільну білизну.

 — Залиш, — відмахнувся він, кидаючи рушник на диван. — Вони самі все зроблять, це платна клініка.

 — І що? Треба бути свинею? — сказала у відповідь. — І одягнися вже!

 — Добре, але тільки заради тебе, — усміхнувся гад і натягнув білу футболку на своє бездоганне тіло.

 — Давай заїдемо кудись поснідати? — запропонував, дістаючи з шафи барсетку з документами та ключі від машини.

 Серце пропустило удар.

 — Слухай… дякую тобі за турботу, але можеш просто відвезти мене додому?

 Мажор запитливо підняв брову.

 Відкашлялася і сказала:

 — Твій батько вже повірив, що ми зустрічаємося, немає сенсу грати на публіку. Тепер наше завдання переконати його, що я невідповідна кандидатура, так?

 Шведа потер лоб.

 — Теоретично. До чого ти ведеш?

 Проковтнула, відводячи руку за спину, щоб не бачив, як я стискаю її в кулак, приховуючи хвилювання.

 — Отже, я маю зганьбити тебе і мера на благодійному вечорі? Тоді твій батько точно розсердиться і, сподіваюся, ти досягнеш те, чого хочеш. Якщо чесно ... — відвела погляд і скривилася. — Я вже втомилася від цього фарсу. Хочу, щоб усе стало як раніше.

 — Ясно, — безпристрасно вимовив Шведа, як завжди ховаючись за беземоційною маскою. — Тоді поїхали, відвезу тебе до твого принца.

 — От не треба кривлятись, — обізвалась уїдливо і підхопила свою сумку.

 Поки їхали в машині, ніхто з нас й слова не промовив. Я дивилася у вікно, Макс явно хотів закурити, тож всю дорогу крутив між пальців запальничку та стукав нею по керму.

 Коли під'їхали до будинку, забрала сумку і обернулася:

 — До суботи?

 — Не вийде, — кисло обізвався Шведа. — Тато рішуче налаштований прийти на твоє змагання. Тож зустрінемось у четвер.

 — Денис теж збирався туди прийти… — сказала розгублено. — І що мені робити?

 Мажор байдуже пожав плечима.

 — Та гаразд, він вже напевно звик. Ще кілька днів потерпить. Потім ви щасливо возз'єднаєтеся, а я звалю...  — закусив кісточку вказівного пальця і перевів погляд у вікно.

 У грудях неприємно кульнуло, але я відмахнулася від цього почуття, як від настирливої мухи.

 — Тобі легко говорити, — фальшиво посміхнулась і вискочила з машини.

 Проводила Шведу поглядом і, розправивши плечі, попрямувала до дверей під'їзду.

 У квартирі смачно пахло. Поставила сумку на комод, туди ж кинула ключі і почала роздягатися. З кухні вийшов Денис, витираючи руки рушником. Кольоровий фартух виглядав на ньому кумедно.

 — З поверненням, — тепло усміхнувся він, розкинувши руки для обіймів.

 Обережно наблизилася і ніяково обняла його так, ніби не маю на це права.

 — Хазяйка приходила. Я оплатив квартплату та переписав показники лічильників.

 — Точно! — згадала я. — Я переведу тобі свою частину на карту, — і полізла за телефоном.

 — Та гаразд, — відмахнувся Денис. — Потім розберемося. Проходь, будемо снідати.

 — Добре, але спочатку завантажу брудні речі в пральну машину і переодягнуся, — сказала, подивившись на сумку. — І мені тут ліки призначили...

 — Подивимося чого не вистачає і купимо, — усміхнувся Денис і, поцілувавши мене в лоба, повернувся до кухні, а я притулилася до стіни, потираючи грудну клітку.

 Що ж так тяжко то..? 

__________________________________________________________

 Дорогі читачі, якщо книжка вам подобається, не забувайте ставити лайки і писати коментарі. І по секрету, наступна частина буде від Макса.