Читати книгу - "З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко"

— Власне кажучи, так. У цьому моя найбільша мрія. У всякій справі, так і в політичній діяльности, слід прагнути до підвищення продуктивности праці. Говорити дві години одній особі — це одна справа, а говорити те ж саме дві години ста особам — це підняти продуктивність лекторської праці в сто разів!

— Не будь такий страшенно раціональний, бо перетворишся на сухар. Хіба рідко людині хочеться побалакати про абищо, аби відвести душу, думками вирватися за межі табірної дійсности й помріяти?

— Я також часом відчуваю таку потребу пофантазувати й помріяти. Проте, знаєш, я обриваю мрії і повертаюсь до реальности. Річ у тім, що життя коротке і треба поспішати заповнювати відведений час істотним змістом, а не мріями.

— Ти можеш так казати, бо ти вчений чоловік, а що робити нашим простим хлопцям, повстанцям?

Я не встиг відповісти, бо ми підійшли до Грицяка і Кравчук познайомив мене з ним.

Грицяк був трохи вищий за мене і приблизно того ж віку. Волосся, мабуть, давно покинуло його голову і вона блищала рівним ледь жовтуватим пергаментом. З-під брів світилися дві іскри карих очей. Не було в них ні покірности, ні лагідности, ні доброти. Його погляд випромінював відкриту сміливість, прямоту й волю.

— Левку, — обізвався Кравчук, — ти знаєш, що пан Євген займається йогою?

— Я чув про це від когось з наших краян і тепер, коли ти познайомив мене з паном Євгеном, сподіваюсь почути про йогу від нього.

— Я до ваших послуг, пане Левку, — каже Грицяк.

— Розкажіть мені бодай трохи про йогу — попросив я Грицяка — і як до неї ставиться влада.

— Думаю, що про йогу в СРСР знало вузесеньке коло індологів. Напевно, на початку 50-х років уперше надрукували історію індійської філософії. Ще через кілька років надрукували ґрунтовну працю про йогу і великого йоги Рамачараки, і ось нещодавно в журналі “Філософські науки” з’явилося кілька публікацій йоги Вивикенанди.

— А чого ви назвали Рамачараку великим?

— Йога існує понад дві тисячі років. Учення й практика йоги в Індії була окутана покривалом таємничости. У ній існує кілька стадій досконалости, або інакше кажучи, кілька рівнів оволодіння йогою. Йога вважає, що не кожному дано пізнати йогу повністю. Один оволодіває першою стадією і далі заглибитися неспроможний і залишається назавжди на цій першій стадії. Другий оволодіває першою і другою стадіями і далі неспроможний і так далі. Йоги в найвищій стадії уміють зупиняти дихання на два тижні, можна сказати, помирають на два тижні і потім самі повертаються до нормального дихання і життя. У цій стадії йоги не підвладні жодним хворобам. Вони володіють своїм тілом до такої міри, що по суті можуть покидати своє тіло і лише духом, тобто енергетикою, переміщатися в інше місце, на інший континент і там з’являтися у матеріалізованій формі.

— Це здорово! Хоч, далебі, в це важко повірити.

Таке перевтілення, уміння бачити на відстані і штовхнуло йогів до втаємничування свого вчення і своїх можливостей. До XX сторіччя в Європі про йогу нічого не знали. Перші кроки до знайомства з йогою зробили англійці в часи окупації Індії. Це була обмежена, проте все-таки доволі велика інформація. Рамачарака осягнув йогу до кінця. І він перший свідомо почав розсекречувати йогу. Це він зробив у вигляді товстої книжки. Надрукували англійською мовою, а з неї почали друкувати й іншими мовами. В зоні маємо російськомовне видання. Я її уважно прочитав і бачу, що багато залишилося за межами книжки, тобто Рамачарака також розкриває не всі тонкощі йоги.

Цікава педагогічна засада йоги. Вона вважає, що людина може і повинна сама себе удосконалювати, і через вдосконалення може проходити різні стадії піднесення. Загалом об’єм інтелектуальної сили людини, даний кожному окремому чоловікові Богом, не може бути змінений. Проте завдання людини полягає в тому, щоб використати дар Божий до кінця, що на практиці, як вважають йоги, буває вельми рідко, і йога, власне кажучи, має своїм завданням сприяти тому найголовнішому використанню. Як учення ідеалістичне, вона не просто визнає існування Бога, але й сповідує цікаву педагогічну засаду: вона визнає існування верховної сили, яка веде назустріч одне одного тих, хто прагне до самовдосконалення. Звідси правило: коли людина вирішила в чомусь, наприклад, в оволодінні йогою, сама себе вдосконалювати, то вона зустріне навчителя собі на допомогу, причому процес зближення учня з учителем є взаємний і обов’язковий. Вони знаходять один одного обов’язково. У цій педагогічній парі учень є центральною точкою. Учитель викладає учневі все, що в нього є, учень вичерпує з учителя всі знання, які має учитель, або скільки він сам спроможний взяти в свою голову. Тут можливі кілька варіянтів: по-перше, учень, не вичерпавши вчителя, наповнив свій мозок по вінця своєї пам’яти; по-друге, учень вичерпав усі знання з учителя і не наповнив об’єм своєї пам’яти. Він готовий іти далі, ніж міг провадити його вперед перший вчитель. У такому разі він обов’язково знаходить другого вчителя, який шляхом збільшення знань веде його далі. Ця обов’язковість — воля неба, яка здебільшого учня поєднує зі здібним учителем.

Якщо учень вичерпає другого вчителя і ще спроможний розвиватися далі, йому обов’язково прийде назустріч третій учитель і так далі, доти, доки він спроможний удосконалювати себе.

Важливо підкреслити, що мова йде про двоєдиний процес удосконалення людини. Об’єктом вивчення в цьому разі є, ясна річ, йога: її теорії (учення, філософії) та оволодіння вправами (глибоке дихання, вольове зосередження уваги на об’єкті з такою самоізоляцією від зовнішнього світу, за якої зовнішній світ ніби зовсім відсутній, така концентрація волі на одній думці, коли стає можливим цю думку ніби вистрелити комусь за тисячі кілометрів та інше). Мета йоги — фізичне й психічне удосконалення людини. Тому йога в центр своєї уваги ставить учня, його воля до самоудосконалення — це головне. Якщо цього немає, учитель нічого не може зробити, та він і не з’являється. Здається, Ісус Христос пройшов цю велику школу. У кожному разі індійський бог Рама — перший Великий посвячений (між іншим наш трипільський праукраїнський арій) — це перший великий йог.

Поява в зоні товстої книжки Рамачараки збудила допитливих людей і створила моду на йогу. Ми кинулися конспектувати. Чекісти кілька разів забирали зошити й вивчали. Мабуть, прийшли до висновку про нешкідливість йоги для їхньої влади. Зошити повернули і тепер не забирають.

— Отже, питаю, це вчення не становить небезпеки для комуністичної імперії?

— Так, не становить. Йога