Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

Розділ 28

Артур

- Що? Слідчий прийняв твою заяву?

З нетерпінням очікую Емму під дверима кабінету слідчого, готовий у будь-який момент втрутитися в разі безхребетної поведінки колеги з місцевої поліції.

- Артуре, мені здається, що все набагато гірше, ніж я могла собі уявити.

Згаслий погляд, опущені плечі. Моя кохана геть поникла.

- Як усе пройшло? Він поводився некоректно?

- Ну ти сам бачив. Толку не буде. Треба щось робити, - розгубленість і пригніченість у голосі коханої дівчини змушує мене обійняти її за плечі й підняти її обличчя за підборіддя, щоб розгледіти в її очах хоча б найменшу іскру надії.

- Ти втомилася. Я розумію. Не сумуй. Я з ним розберуся, - прямую до дверей кабінету горе-інспектора.

- Зачекай, - Емма перегороджує мені дорогу, стаючи на шляху. - Твоє втручання нічого не змінить. Повір мені.

- Знаєш, нам треба терміново їхати в готель. Місця собі не знаходжу. Хочу якнайшвидше упевнитися, що щоденник Густава залишився в номері, - додає вона.

- Він що так тобі дорогий? Важливіший за будь-що?

- Ти не розумієш, багато чого між нами залишилося недомовленим. Густав загинув так несподівано. 

- Щоденник нікуди не дінеться. На тебе скоєно замах. Про це насамперед потрібно турбуватися.

- Знаю, любий. Якби не ти, не знаю, взагалі, що б я робила. Тепер уже остаточно можна зробити висновок, що на поліцію сподіватися абсолютно безглуздо.

- Як так? Ти ж повідомила слідчому в найдрібніших подробицях про все, що сталося?

- Він склав протокол на підставі моїх слів, - Емма приречено відводить очі вбік.

- Значить, маховик закрутився.

- Прошу тебе, поїдемо в готель.

- Я тепер без машини, поки її відремонтують пройде невідомо скільки часу. Я навіть не знаю, на даний момент може вона взагалі не підлягає відновленню. Будемо користуватися послугами таксі, підкажи мені номер телефону сервісу. Я викличу, - ми вже встигли покинути приміщення відділення поліції і тепер стоїмо на ґанку перед будівлею.

- Щодо цього можеш не хвилюватися. Завтра поїдемо в наш автопарк і ти вибереш будь-яку, яка сподобається. Але це буде завтра, а сьогодні скористаємося послугами таксі, - Емма заглиблюється в інформаційний вміст свого телефону.

- Велено вас доставити за місцем вимоги, - з патрульної машини, що стоїть на площі перед будівлею, з'являється наш знайомий Йоган.

- Несподівано, але дуже доречно, - я посміхаюся і роблю крок йому назустріч, - А хто ж це потурбувався? Адже це не ваша ініціатива, чи не так?

- Прошу, - чоловік робить кивок головою вгору і в бік будівлі управління поліції, даючи тим самим мені зрозуміти, що це розпорядження вищого начальства, і водночас відчиняє двері автомобіля.

- Зрозуміло, значить таксі скасовується, - я підштовхую Емму до службового автомобіля.

- А мені щось захотілося трохи пройтися. Повітрям подихати треба після цієї екзекуції. Ти не проти, милий? - Емма передумує в останню мить перед тим як зникнути в салоні службового автомобіля.

- Як тобі завгодно. Можна і прогулятися.

- Бажання дами не обговорюється, - розводжу руками перед Йоганом.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍