Читати книгу - "Спустошення"

188
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 112
Перейти на сторінку:
не надто популярні серед туристів котеджі — де зможуть в інтенсивному режимі просуватися у формуванні нового, цілісного типу мови. Десь тоді ж і виникла ідея з Лінгвошоломом — спробувати поєднати візуальні мови з нейроінтерфейсом для комунікації. У час, коли мені випадала вільна хвилина і я міг відсторонитися від процесу, я дивився на всі ці рухи з зачудуванням. Усе виникало так швидко, наче раптом система отримала власний розум і стала самоорганізовуватися. Мені цей рух нагадував побудову мурашника.

Щоб краще зрозуміти принциповість психоінженерних мов, я попросив у Віктора роз’яснити, для чого ці мови, окрім як для передачі знань, нам потрібні.

«Смотри, — сказав він і глянув на мене своїм строгим орлиним оком. — Сознание содержит в себе неисчерпаемое множество зон, которые различаются по свойствам. Каждую зону сознания можно пробудить, развить и, в конце концов, довести до своего предела — дать ей возможность создать свой продукт. Это как железа́, которая формируется из общих тканей и специализируется в отдельный орган, а потом начинает выделять определенные гормоны. Так и здесь — в апофеозе каждая зона сознания может стать полноценным новым окном в Мир. Например, зона сознания, отвечающая за логическое мышление, породила математику. Зона сознания, отвечающая за чувствование силового взаимодействия, породила единоборства, политику, систему наказаний в обществе и так далее. Из зоны сознания, отвечающей за двоичную логику, родилась булева алгебра, из нее — языки программирования, из них — современные компьютеры, мобильная телефонная связь, интернет и так далее. Теперь представь, что будет, если у нас будет достаточно ресурсов, чтобы доводить до такого уровня дифференцировки любую функцию сознания. Каждая из них сможет породить такое же масштабное культурное явление, как интернет. С точки зрения развития человечества это похоже на рождение Сверхновой. Это выход за все мыслимые пределы существования человеческой цивилизации. Это и будет настоящим концом истории, как мы ее знаем. Но как двигаться в среде, для которой у тебя нет описания? Как объяснить другому то, для чего не существует еще слов? Вот для этого и нужны визуальные языки. Они как фотографии тех состояний, с которыми ты сталкиваешься. Они нужны для картографии еще неисследованных континентов, понимаешь? Вот, к примеру, у меня есть опыт создания в сознании двух потоков времени, причем один — линейный, а другой — перпендикулярный линейному. Так вот даже если у тебя никогда не было подобного опыта, но ты умеешь разворачивать языковые пиктограммы в переживания, я могу тебе передать свой опыт, хоть каким бы невообразимым он ни был».

Пошуки психоінженерів і наукові концепції Гурова, хоч і залишалися для мене екзотикою, дуже надихали. Завдяки Вікторові та Славі я все більше ставав обізнаним з методологією їхньої роботи і поволі переконувався, що в їхньому підході справді не було жодної езотерики, а лише сувора інженерна дійсність. Більше того, під впливом Віктора я сам почав опановувати ази медитації — у мене виходило все напрочуд добре, і Віктор жартував, що у любителів хапанути це завжди так, у них уже первісний досвід закладений.

Ми з Кармановим все більше часу проводили разом — власне кажучи, майже всі мої розмови зі Смирною того періоду були про нього. Це був мій період фанатизму і захоплення його особистістю. Карманов підсадив мене на стрільбу з лука — змусив мене купити власний лук і стріли, і ми, поки ще не почало замітати снігом, їздили на Гідропарк або на Труханів постріляти по автомобільних шинах. Для Карманова це було найкращим способом зняти напругу і під час цих зустрічей ми могли поспілкуватися про речі, які не вдавалося обговорити на нарадах. Якось він зізнався, що його фінансове становище за останній місяць різко погіршилося. За його словами, про наші експерименти з психоінженерами дізналися певні люди з Лондона, і його головні рахунки були заморожені.

«Це те, що я й казав. Їм не подобається, що ми збираємося зробити. Напряму вони не можуть зі мною воювати, але подібні речі стануть частішати, тому будь готовий».

«А як із фінансуванням експерименту? — спитав я. — У нас усе в силі?»

«Я продав деяку нерухомість у Нью-Йорку, — мовив він. — На якийсь час повинно вистачити. Але тим скоріше нам потрібно виходити на світовий ринок і залучати міжнародні інвестиції».

Федора лякало те, з якою швидкістю він полишав старі заняття і кола знайомств — і як швидко набував нових. Він наче стояв у просвіті між двох світів, і звідти починало віяти якимось особливим свіжим вітерцем — ароматом чогось ірраціонального і небезпечного, що перевершувало людський світ. Звідти пахло так, як може пахнути великий степ перед грозою — пахло свободою. Туди хотілося проникнути і задихати цим новим, вільним повітрям. А те, що вдихнув, зберегти в собі щонайдовше.

Тим часом стратегічні сесії тривали. Остання з них була присвячена перспективам розвитку «Соми», і кілька доповідачів, у яких було потужне бачення щодо виходу «Соми» на міжнародні ринки, озвучували свої візії. За час, поки Федір спілкувався з психоінженерами, йому довелося сильно вдосконалитися в геополітиці, відкрити для себе з десяток нових трендів у світі високих технологій, а також перечитати основні праці по цивілізаційному конструюванню, починаючи з робіт Ярослава Ангелюка.

— И поскольку мы хотим делать реально двери в новый мир, я предлагаю брать сразу высшую планку, — продовжував розпалюватися на одній із сесій Віктор. — То есть, чтобы «Сома» была не просто компанией, а превратилась в реальное сетевое государство. Многие уже близки к этому. Например, Гугл уже озаботилась своей энергетической независимостью — у них там большие проекты для солнечной, ветровой энергетики и так далее. Но я думаю, нам нужно сделать шаг еще дальше — стать независимыми финансово — то есть, создать внутреннюю валюту. Сделать ставку на то, чтобы «Сома» получила особый юридический статус в мире, что-то вроде корпоративного анклава, который на особых правах может взаимодействовать с государствами, обмениваясь полезными вещами с ними.

— Тоді вже зразу треба планувати, щоб це були просто якісь плавучі острови, — каже Слава. — Як у цих хлопців з «ПейПел», які готуються запустити свої баржі в чиїхось дружніх водах. Тоді ми зможемо не залежати ні від кого, і плавати у водах то однієї країни, то іншої, залежно від того, як буде змінюватися політична ситуація.

— Нет, Слава, здесь мы выходим на более глубинное понимание. Нам надо претендовать на то, чтобы мы могли создать новый этнос — но уже выстроенный не на генетических основаниях, а на онтологических. И мы объединяем людей в нашем этносе по принципу наличия переживания трансценденции. Если у человека есть этот опыт, или есть его предощущение, и он хочет

1 ... 51 52 53 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спустошення», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спустошення"