Читати книгу - "Homo Deus"

хто вірить у демонів, духів і фей, ці істоти не є надприродними. Вони — невід’ємна частина природи, як, скажімо, дикобрази, скорпіони і мікроби. Сучасні терапевти звинувачують у хворобах невидимих мікробів, а священики вуду — невидимих духів. Тут немає нічого надприродного: якщо ви розсердите якогось духа, цей дух увійде у ваше тіло й викличе у вас біль. Що може бути натуральнішого? Лише ті, хто не вірить у духів, думають про них, як про щось відокремлене від природного стану справ.

Ставити знак рівності між релігією й вірою в надприродні сили означає, що можна пояснити всі відомі природні явища без релігії, яка стає довільним додатком. Достатньо добре зрозумівши природу в цілому, ви тепер можете обирати, чи додавати якусь «надприродну» релігійну догму. Однак більшість релігій стверджують, що ви просто не можете зрозуміти світ без них. Ви ніколи не осягнете істинну причину хвороби, засухи чи землетрусів, якщо не враховуватимете їхні догми.

Проблематично також визначати релігію як віру в богів. Ми схильні говорити, що справжній християнин — релігійний, бо вірить у Бога, тоді як палкий комуніст не релігійний, бо в комунізму немає богів. Однак релігію створили люди, а не боги, і вона визначається своєю соціальною функцією, а не існуванням божества. Релігією є будь-яка всеохопна оповідь, що переносить надлюдську легітимність на людські закони, норми й цінності. Вона легітимізує структури людського суспільства, стверджуючи, що вони відображають надлюдські закони.

Релігія передбачає, що ми, люди, підлягаємо системі моральних законів, які ми не винаходили і які не можемо змінити. Побожний єврей сказав би, що це система моральних законів, створена Богом і проголошена Біблією. Індуїст сказав би, що Брахма, Вішну й Шива створили закони, що були проголошені для нас, людей, у Ведах. Інші релігії, від буддизму й даосизму до комунізму, нацизму й лібералізму, стверджують, що ці так звані «надлюдські закони» — це природні закони, а не творіння того чи того бога. Звичайно, кожен вірить в інший набір природних законів, відкритих і проголошених різними пророками й проповідниками — від Будди й Лао Цзи до Маркса й Гітлера.

Єврейський хлопчик підходить до свого батька й запитує: «Тату, а чому нам не дозволяється їсти свинину?». Батько глибокодумно смикає себе за довгу кучеряву бороду й відповідає: «Бачиш, Янкеле, так влаштовано світ. Ти ще молодий і не все розумієш, але, якщо ми їстимемо свинину, Бог покарає нас, і ми погано закінчимо. Це не моя ідея. Це навіть не ідея рабина. Якби рабин створив цей світ, можливо, він створив би світ, у якому свинина була б цілком кошерна. Однак це не рабин створив цей світ — це зробив Бог. І Бог сказав, не знаю чому, що ми не повинні їсти свинини. Тож нам не можна. Розумієш?».

У 1943 році німецький хлопчик підходить до свого батька, старшого офіцера СС, і запитує його: «Батьку, а чому ми вбиваємо євреїв?». Батько, одягаючи лискучі шкіряні чоботи, пояснює: «Бачиш, Фріце, так влаштовано світ. Ти ще малий і не розумієш всього, однак, якщо ми дозволимо євреям жити, вони призведуть до виродження і знищення людства. Це не моя ідея. Це навіть не ідея фюрера. Якби Гітлер створював цей світ, можливо, він створив би світ, у якому закони природного відбору не діяли б і євреї з арійцями могли б жити разом у повній гармонії. Однак Гітлер не створював цього світу. Він просто зміг розшифрувати закони природи й потім проінструктував нас, як нам жити в злагоді з ним. Якщо ми не виконуватимемо цих законів, то нас чекатиме поганий кінець. Це зрозуміло?».

У 2016 році британський хлопчик підходить до свого батька, ліберального члена парламенту, і запитує: «Тату, чому ми маємо піклуватися про права людини для мусульман на Близькому Сході?». Тато ставить на стіл своє горнятко із чаєм, замислюється на хвильку, а тоді каже: «Ну, Дункане, так влаштовано світ. Ти ще молодий і не все розумієш, однак усі люди, навіть мусульмани на Близькому Сході, мають одну й ту саму природу, а тому мають однакові природні права. Це не моя ідея, і не рішення парламенту. Якби парламент створював цей світ, загальні права людини цілком могли би бути поховані в якомусь підкомітеті разом з усією дурницею квантової фізики. Однак парламент не створював цього світу, він просто намагається надати йому правильного сенсу, і ми повинні поважати природні права навіть мусульман на Близькому Сході, інакше дуже скоро наші власні права також будуть порушені, і ми погано закінчимо. А тепер іди».

Ліберали, комуністи й послідовники інших сучасних учень не люблять, коли їхню систему описують як релігію, бо вони ідентифікують релігію із забобонами й надприродними силами. Якщо ви скажете комуністам чи лібералам, що вони релігійні, вони подумають, що ви звинувачуєте їх у сліпій вірі в необгрунтовані фантазії. Насправді це означає лише, що вони вірять у певну систему моральних законів, які не були винайдені людьми, але які люди повинні все ж таки виконувати. Наскільки нам відомо, усі людські суспільства вірять у це. Кожне суспільство каже своїм членам, що вони повинні дотримуватися певного надлюдського морального закону й порушення цього закону приведе до катастрофи.

Звичайно, релігії відрізняються між собою в деталях своїх оповідей, конкретних заповідях і винагородах та покараннях, які вони обіцяють. Так, у середньовічній Європі католицька церква стверджувала, що Бог не любить багатіїв. Ісус казав, що легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому пройти крізь ворота раю. Щоб допомогти багатіям увійти в Царство Боже, церква заохочувала їх робити великі пожертви, погрожуючи, що скнари горітимуть у пеклі. Сучасний комунізм також не любить багатіїв, однак погрожує їм класовим конфліктом тут і зараз, а не гарячою смолою після смерті.

Комуністичні закони історії подібні до заповітів християнського Бога, оскільки і ті, й інші є надлюдськими силами, які люди не можуть змінити за власного волею. Люди можуть завтра вранці вирішити скасувати правило «поза грою» у футболі, бо ми винайшли це правило й маємо право його змінити. Однак, принаймні за Марксом, ми не можемо змінити закони історії. Хоч би що капіталісти робили, те, що вони накопичують приватну власність, прирікає їх на класовий конфлікт і поразку від повсталого пролетаріату.

Якщо ви, скажімо, належите до комуністів, то можете стверджувати, що комунізм і християнство дуже відмінні між собою, бо комунізм — правий, а християнство помиляється. Класовий конфлікт дійсно притаманний капіталістичній системі, однак багатії насправді не страждають у вічних муках після смерті. А навіть якщо так,