Читати книгу - "Українське письменство"

        То сіпне, то смикне, Вовтузиться, ялозиться і пріє. Та ба! те ротеня таке вузеньке, бач,         Що нічогó не вдіє,         Хоч сядь та й плач!

В такому темпі оповідання провадиться і далі. Не дивно, що замість шести рядків Красицького в Гулака-Артемовського маємо широкомовну байку на 37 рядків. А от переклад Боровиковського:

Край річки, ставши па плотину, Рибалка вудочку закинув,       Наткнувши на гачок       Чималий черв'ячок. Маленька пліточка крізь сльози жалкувала,           Що із гачка     Собі поживи не дістала. Де щука не возьмись, хвать зразу черв’ячок…     Рибалка нею борщ затовк! Пропала щука, бо великою була; А пліточка жива, бо пліточка мала.

Перед нами всього дванадцять рядків; короткий, як і в Красицького, стислий виклад; не так оповідання, як схема його, позбавлена колориту і деталей (подробиці, відсутні в ориґіналі, дано курсивом).

В інших перекладах Боровиковський стискає свій ориґінал ще більше, одкидаючи навіть потрібні для зрозуміння байки подробиці. У Красицького є приказка «Chłop і ciele» — про те, як селянин, ведучи теля на ярмарок, зустрівся у лісі з вовком і так нещасливо поорудував києм, що зопалу замість вовка убив власне теля. Далі байка з’ясовується:

Trafia się і nie w lesie, panowie doktorzy; Lek pałka, wilk choroba, a cielęta chorzy.

Боровиковський перекладає цей висновок цілком, але попереднє оповідання вкладено всього в два рядки:

Іван хотів теля від вовка боронити, Іван убив теля, хотівши вовка вбити.

Пропущено, як бачимо, дуже важливу рису — вживання зброї без розуму, наосліп, — рису, на якій, власне, і спирається аналогія межи хазяїном і лікарем. Не кажу вже про те, що, полишивши без перекладу слова: «trafia się і nie w lesie…», Боровиковський позбавив байку значної частини того дотепу, який вона має в ориґіналі.

В дусі Красицького Боровиковський переробляє і ті байки, яких теми він запозичив у Крилова («Коник і Муравей», «Суддя», — криловський «Вельможа», «Мірошник», «Вовк та вівчарі», «Щука») і ті, яких зміст він зачерпнув з народних приповідок та анекдотів, напр., «Свій дім — своя воля» (пізніше в Руданського: «Господар хати») або «Сидір» («Веселий Сидір оженився — та й зажурився»).

Од Красицького у нього і назва збірника: «Байки і прибаютки» («Bajki і przypowieści») і присвятний вірш «До дітей»: