Читати книгу - "Чужий"

«Ностромо». Ріплі сіла за головну панель управління, увімкнула її й приклала великий палець до ідентифікаційної пластини. Екрани відображення даних увімкнулися.

Поки що все було просто, а от далі треба було попрацювати мізками. Ріплі на хвильку задумалася і ввела п’ятизначний код, котрий, на її думку, дозволив би надіслати потрібний запит. На екранах нічого не з’явилося. Необхідно було ввести коректний запит. Ріплі спробувала іншу рідкісну комбінацію, але це теж нічого не дало. Вона зневірено лайнулася. Гра з випадковими комбінаціями могла тривати до Судного дня, а враховуючи, з якою швидкістю Чужий розправлявся із членами екіпажу, то цей день мусив скоро настати.

Ріплі спробувала похідну комбінацію замість первинної і здивувалась, коли на екрані відразу з’явилося поле для вводу та відправки запитів. Але самих запитів не було. Код правильний лише наполовину?

Ріплі задумалась. Її погляд ковзнув по допоміжній клавіатурі. Будь-який член екіпажу міг скористатися нею без доступу до конфіденційної інформації. Якщо згадати пароль, то можна ставити питання головному банку.

Ріплі швидко підсіла до цієї клавіатури, ввела пароль, який, на щастя, виявився вірним, і надрукувала перше питання. Головне тепер — дізнатися, чи система прийняла код. Якщо так, то на екрані з’явиться її питання.

Декілька секунд на екрані змінювалися кольори, потім він очистився, а потім нарешті висвітилося поставлене «Матері» питання: «ХТО УВІМКНУВ АВАРІЙНУ СИСТЕМУ В ТАМБУР-ШЛЮЗІ 2?»

Відповідь з’явилася нижче: «ЕШ».

Ріплі якийсь час переварювала цю стислу інформацію. Вона очікувала це побачити, але холоднокровна поява напису на екрані все ж вразила її. Отже, це був Еш. Тепер основним питанням було, чи завжди він робив такі капості? Ріплі ввела наступний запит: «ЕШ ЗАХИЩАЄ ЧУЖОГО?»

Сьогодні, напевно, був день, коли «Матір» відповідала швидко і стисло: «ТАК».

Ріплі теж у боргу не залишилася і надрукувала: «ЧОМУ?»

Ріплі напружено подалася вперед. Якщо «Матір» вирішить не розкривати подальшу інформацію, то більше кодів вона не знає. Також була ймовірність того, що «Матір» просто не могла пояснити божевільних дій Еша.

Утім, Ріплі помилилась, відповідь була: «СПЕЦІАЛЬНИЙ НАКАЗ № 937. ЛИШЕ ДЛЯ НАУКОВОГО ПЕРСОНАЛУ. СЛУЖБОВА ІНФОРМАЦІЯ».

«Ну, оскільки я вже дійшла сюди, то можна спробувати обійти заборону», — подумала Ріплі, і вже хотіла почати, коли біля неї на термінал комп’ютера опустилася чиясь рука.

Ріплі рвучко перекрутилася в кріслі. Її серце шалено гупало. Вона побачила не Чужого, але обличчя персони, котра віднедавна стала такою ж чужою.

Еш злегка посміхнувся, але ніяких радощів це не віщувало.

— Це надто складна команда для тебе. Але в таких ситуаціях бути справжнім лідером досить важко. Тому ти ні в чому не винна.

Ріплі повільно піднялася, ставши так, щоб стілець був поміж ними. Слова Еша звучали заспокійливо і навіть співчутливо. Але дії свідчили про інше.

— Проблема не в лідерстві, а у вірності. — сказала Ріплі й по колу обходячи Еша, намагалася повільно пройти до виходу вздовж стіни. Еш, досі вишкіряючись, повернувся до неї.

— Вірність? У мене цього добра вистачає.

«Який він душка», — саркастично подумала вона.

— Думаю, ми всі стараємося щосили. Ламберт трішки занепала духом, але ми всі знаємо, яка вона емоційна. Вона добре вміє керувати кораблем, але не своїми вчинками.

Ріплі продовжувала його обходити, силувано посміхаючись.

— Я зараз не хвилююся за Ламберт, я хвилююся за тебе.

Ріплі почала розвертатися до відкритих дверей, відчуваючи, як усередині неї щось тривожно тьохкає.

— У тебе знову параноя, — сумно сказав Еш. — Тобі треба трішки відпочити.

Він підійшов до неї й простягнув руки, ніби намагаючись обійняти. Ріплі смикнулася, пригнувшись під його руками, які ось-ось були готові стиснути її. Потім вибігла до коридору й побігла до капітанського відсіку. В неї не було часу кликати на допомогу, до того ж вона боялася захекатися.

У відсіку нікого не було. Якимось чином Ріплі відірвалася від Еша, клацаючи аварійними перемикачами. Двері перемичок зачинялися за нею. Але Еш намагався не відставати й був на якусь секунду позаду неї.

Еш наздогнав її в кают-компанії. За кілька секунд туди ж забігли Паркер і Ламберт. Сигнали закривання дверей перемичок попередили їх, що біля капітанського відсіку якісь проблеми, і вони поспішили туди, знайшовши переслідувача і переслідувану.

Попри те що Ламберт і Паркер очікували на іншу тривожну ситуацію, вони швидко зреагували і на цю. Ламберт першою стрибнула Ешу на спину. Той роздратовано відпустив Ріплі, схопив Ламберт і жбурнув її в інший бік кімнати. Потім повернувся назад до Ріплі й продовжив розпочату справу, намагаючись її задушити.

Здивований Паркер відреагував не так блискавично, але більш продумано. Еш би оцінив кмітливість інженера. Він підняв один зі змонтованих самим Ешем компактних відстежувачів і обома руками почав заносити його над головою позаду винахідника, котрий самовіддано продовжував душити Ріплі. Паркер замахнувся пристроєм з усіх сил і поцілив Ешу під потилицю.

Щось глухо гупнуло. Це голова Еша покотилася кудись убік.

Крові не було, лише різнокольорові проводи й друковані плати стирчали з його шиї.

Він відпустив Ріплі. Вона впала на підлогу, задихаючись і тримаючись за горло. Еш, який нагадував зловісного міма, намагався намацати голову на плечах, а потім він (а точніше, воно) поточився назад, але утримав рівновагу і продовжив шукати відірвану голову на підлозі…

XIII

— Робот… бісів робот! — пробурмотів Паркер. Він тримав відстежувач, який звисав у руці без жодних слідів крові.

Напевно, аудіосенсори було вмонтовано не лише в череп, а й у потужне тіло робота, оскільки воно повернулося на голос Паркера і почало наближатися до нього. Інженер почав гатити Еша пристроєм відстеження по плечу, але це не допомогло: робот простягнув до Паркера руки і ніби співчутливо обійняв його, після чого намацав його шию і затиснув із нелюдською силою.

Ріплі тим часом оговталася і почала панічно шукати якусь зброю, доки не побачила один із шокерів, якими вони спочатку хотіли вбити Чужого. Ріплі схопила його, переконавшись, що шокер досі повністю заряджений.

Ламберт відтягувала Еша за ноги, намагаючись повалити на землю робота, що біснувався в кают-компанії. З відкритої шиї було видно оголені проводи й контакти, в які електрошокером і намагалася поцілити Ріплі. Паркер вже закочував очі й починав слабко хрипіти.

Знайшовши пучок, у якому було багато схем, Ріплі вставила шокер усередину і натиснула кнопку. Затиск Еша одразу почав слабшати. Ріплі витягла шокер і вдарила ним ізнизу. З робота посипалися блакитні іскри. Вона знову атакувала Еша, ледь стримуючи крик люті. Еш яскраво спалахнув, і присутні відчули запах перегорілої проводки.

Робот упав. Паркер