Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур "

-  Добре, - відповіла холодно, намагаючись зусиллям волі втамувати злість. – Дякую за науку. Я це запам’ятаю.

Клод усміхнувся. Щось знову розвеселило його у моїх словах. Що я знову сказала не так? Намагалася ж бути ввічливою, аж зуби від оскомини звело.

-  Кицю, це прозвучало, як погроза. Та я радий, що ти мене вже не боїшся. Ми з тобою на одному боці, не забувай цього. Ти розумна і швидко вчишся і це добре.  Бо наш світ зовсім не простий і ти маєш бути готовою до будь-чого.

«Ми на одному боці», - повторила я подумки. А на якому саме? Моя ціль вижити, а от що Клоду потрібно від мене? Цього я й досі не розуміла. Чи справді наші цілі співпадають? Якщо вірити книзі, то якраз його вчинки і призведуть мене до погибелі. 

-  Клоде, якщо це справді так, то тобі не здається, що прийшов час і тобі бути зі мною відвертішим. Навіщо тобі була Мелісандра? І навіщо тобі тепер я?