Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Дарія промовчала.

— Він не приймав мої ліки, так?

Який здогадливий лікар! Я відчував, як мені з кожною хвилиною становилося все краще. Я навіть зробив спробу розплющити очі.

Дівчинка так вдивлялася в мене, шукаючи в моїх очах правду про мій стан. Важко не прочитати на її обличчі занепокоєння і хвилювання. Значить... таки хвилюєшся про мене?

Я зробив полегшений видих. Здається, справді попустило.

— Дякую, - прямо дивлячись в очі дівчині, щиро промовив я.

— І що це все означає? - поряд з'явилося похмуре обличчя Дерека.