Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– І чого він хоче?
– Якщо сенатор штату хоче побачитися...
– Це запрошення від сенатора?
– Так... я знайомий з його сином. Їхня сім'я запрошує нас погостювати в їхньому маєтку в Гемптонсі.
– Ти знайомий з родиною сенатора?
– Так. Але найбільше з Джеффом, його доньку і зятя я смутно бачив на кількох благодійних вечорах.
– А скільки йому?
– Він майже ровесник Метта.
– А, вибач, ти просто сказав дочка, я...
– Так. Кайла нещодавно вийшла заміж, ти не знала?
– Він сенатор у мусульманських країнах чи де? Там одружуються в 9 років?
Кріс розреготався.
– Можливо.
Ми поснідали і поїхали скуповуватися. Коли скуповується Кріс, я почуваюся маленькою дівчинкою у візку, яка просить усе і їй усе купують, аби тільки не влаштовувала істерик. Кріс уважний, добре мене пізнав за цей час. Я ціную це в ньому. Не кожен хлопець уважний зараз. Хоча Енді був. До пори, до часу. Ні слова про нього. Ми заїхали на заправку, сонце світило прямо в очі, добре, що Кріс встав так, що воно сховалося за його спиною.
– Любий, постій там, не думала, що колись отримуватиму задоволення перебуваючи в чиїйсь тіні.
Кріс розреготався.
– Ходімо. Ще речі збирати.
– Які речі?
– Ми їдемо в Гемптонс.
Ненавиджу зиму. Вона змушує мене згадувати про три речі: мокрі ноги, синці на сідницях від падінь на льоду і тимчасова сивина на волоссі від інею. Так, у нас уже зима. Так, ми були в Гемптонсі. Так, я закинула мемуари, бо хотіла відпочити. Зараз я йшла з Олівером із саду. Ми намагалися йти швидко, щоб не замерзнути і ковзали на льоду.
–Мам... трансформер...
– Ага, синку, він дуже гарний. Ходімо.
– Трансформер...
– Олівере, у тебе цих трансформерів удома, пройти ніде!
– Але це ж...
– Тільки без імен. Будеш добре поводитися, і він подумає прийти до тебе на Різдво чи ні, гаразд?
Він кивнув. Грошей і так негусто, а якісні іграшки недешеві. До Різдва кілька тижнів, я так і не купила йому подарунка, ну, окрім нової шапки і рукавичок, для хлопчиків це не дуже хороший подарунок. Їм важливо похвалитися. Гаразд, прийду по нього завтра, сподіваюся, за ці два тижні не з'явиться новий трасформер, який відіб'є в Олівера бажання придбати цей. А то на два я точно не розщедрюся.
– Джекі?
Я обернулася.
– Мам, ходімо.– смикав мене на себе Олівер.
До мене йшла Велла в безглуздій в'язаній шапці без бубона, який там просився. Напевно новий тренд, про який ніхто не знає.
– Який милашка.– вона опустилася навпочіпки і простягнула руку Оліверу.– Я – Вайолет.
*Їй богу, я зовсім забула, що вона не Велла насправді.
Олівер виразно на мене глянув. Він уважно глянув на Веллу, і опустив очі, ігноруючи її руку.
– О, як мило. Він зніяковів.– вона доторкнулася до його носа кінчиком пальця. –Але я для тебе застара, малюче. Куди йдеш? – запитала вона мене, піднімаючись.
– У справах.
– Ми так давно не бачилися. Може зустрінемося?
–То зустрілись же начебто.
–Та, ні, погуляємо якось разом?
– Інакше почнеш атакувати мою пошту?
– Я просто хочу дружити.
– Чому цього повинна хотіти я?
– Ми могли б бути хорошими друзями.
– З чого ти взяла?
– Ми любимо одне кіно.
– Це все?
– А цього мало?
Я важко зітхнула.
– Мені час.
– Можна, я тобі напишу?
– Боже, та пиши, тільки не діставай мене.
Я повела Олівера далі, намагаючись позбутися роздратування.
– Мам, ця дивна тітка це Велла?
– Так, любий.
– Дуже дивна.– запевнив мене він.
Я глянула на нього. Він мені посміхався. Мій син, поділяє мою нелюбов до Велли неупереджено, а цілком об'єктивно. Я вирішила, що Веллу час заблокувати на пошті. Ми приїхали до будинку Кріса, на ґанку на нас чекав Чарлі та Дарлінґ, на них були однакові светри. Це так мило.
– О, чарівна! – Чарлі зробив крок уперед, обіймаючи мене й Олівера. – Я так радий вам, мої хороші.
– Вітаю, люба.– Дарлінґ поцілувала мене в щічку і підняла Олівера на руки.
Ми зайшли в будинок. Кріс і Метт наряджали ялинку. Олівер побіг до Кріса.
– Оллі, куди в черевиках! – крикнула я.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.