Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

 –Хочеш якусь іграшку?

–Так!

–Ходімо. Обереш, яку тільки захочеш!

І вона обрала рожевого плюшевого зайчика, з яким спала щоночі. Тепер уже зайчик чекав на малечу у ліжку, а мама тим часом, допомогла Скарлет прийняти ванну і зараз витирала вологе волосся рушником.

Обережними рухами вона висушувала волосся Скарлет, вкладаючи його красивими рівними пасмами, злегка підкручуючи кінчики гребінцем, як їй подобалось. Тато сидів перед телевізором і гиготів над якоюсь старою комедією. Мама вимкнула фен і поглянула на малу Скарлет.

–Все, красуне.

Вона всміхнулась і побігла до тата, всівшись біля нього.

–В кого свіженьке волоссячко?– поглянувши на неї, спитав тато.

Він поклав руки на голову Скарлет і вдихнув аромат шампуню, а тоді кілька разів поцілував її у маківку, погладивши волосся з боків.

Скарлет розплющила очі. Вона досі відчувала, як руки батька гладять її волосся і цілують голову. Затремтівши, вона рушила далі. Її кроки гулко звучали на кам’яному подіумі, вітер дув прямо в обличчя, підіймав волосся і розкидав його навсібіч. Скарлет пригладила неслухняні пасма і спинилась біля наступної дівчинки в черзі. Ця була старша на кілька років. Але мабуть не старше восьми-десяти рочків. Скарлет сіла біля неї по-турецьки, це була її улюблена поза, в ній завжди було зручно. Вона вдихнула і заплющила очі, прислухаючись.

Вона прокинулась о шостій тридцять і побігла до спальні батьків. Мама завжди спала до десятої у вихідні. Та цього разу тато спав поруч. Він приїхав! Щаслива дівчинка побігла до тата, поцілувавши його в щоку. Тато крізь сон щось пробуркотів і повернувся на інший бік. Скарлет не могла дочекатись, коли вони прокинуться, щоб обійняти тата, радіючи його поверненню. Скільки вона пам’ятала, тато працював і жив у іншому місці, йому рідко давали кілька вихідних поспіль, щоб він міг приїхати до родини, тож, щоразу, коли він приїздив це було справжнє свято. Скарлет задоволено вляглась до ліжка і стала чекати пробудження батьків. Сьогодні вони, мабуть, підуть у парк, Скарлет обожнювала парки, там можна було побігати наїстись морозива і покататись на атракціонах. А потім, вони мабуть підуть до піцерії, де вона з’їсть свою улюблену пепероні. Тато замовить для неї цілу піцу. А мама буде буркотіти, що це для неї забагато. А тоді тато вмовить її ще обрати собі десерт. Чудовий буде день.

Скарлет задихнулась, вийшовши зі спогадів і з недовірою покосилась на наступну дівчинку. Цій було уже років десять. Вона заплющила очі і почула крики. Знову сварка.

–Діне, не йди.– крикнула мама.

–Я не лишуся тут. Нащо мені ці скандали? Я стомлений, приїхав до сім’ї відпочити, а тут таке…Ні.

Скарлет вийшла зі своєї кімнати і побачила тата, який приїхав кілька годин тому, що знову запихав свої речі в рюкзак.

–Тату не йди.–попросила мала.

–Мені треба.–не підводячи очей, відповів він.

–Але я скучила…– сором’язливо сказала вона.

–Мамі своїй скажи.– батько застебнув наплічник і закинув його на плече, починаючи взуватись.

–Все, я пішов.– кинув він.– Зачини за мною.

–Тату!

Вона вчепилась в його ногу. Батько погладив її по голові і обережно розчепив її руки.

–Все. Я тебе люблю. Бувай.

Скарлет похитнулась, вибираючись зі спогаду. Вона хутко переповзла до наступної версії себе, уже дванадцятирічної.

–О котрій в тебе заняття?– спитав батько, що приїхав у відпустку.

–Сьогодні в другу зміну. Аж о дванадцятій.

–Ходімо, з’їмо по тако? Покажу тобі такерію у яку маму водив на побачення.

Вони смачно поїли і тато повів її до знайомого фотографа, щоб зробити спільну світлину, яку вони одразу ж надрукували і повісили у рамку на стіні в кімнаті Скарлет.

–Їй треба було розчесати чубчик. Ти хіба не бачив, що в неї волосся неохайно лежить?– невдоволено кинула мама, спостерігаючи за фото.

–Та нормальна вона на фото! Чого ти починаєш?

–Я просто не розумію, чого ти не подзвонив мені? У нас так мало спільних сімейних фото! А ти пішов зі Скарлет сам…

–Ти ж на роботі. Я не хотів тебе смикати.

–То я б відпросилась! Ти так рідко приїздиш, твоя дитина скоро забуде як ти виглядаєш!

–Ясно. Не подобається фото – викинь. А мене це все дістало.

Батько широкими кроками рушив до своїх речей, які знову почав за обридливою звичкою пхати до наплічника.

–Ну, і куди ти зібрався?– зчепивши руки на грудях, спитала мама.

–Назад.– гаркнув він.– Завтра вийду на роботу.

–Ти тільки приїхав!

–Ну, мені тут не раді. Нащо лишатись?

–Я цього не казала.

–Це помітно і так, Лано.

–Не їдь нікуди. Лишайся.

–Я не хочу. Це все мене дістало вже.

–Гаразд. Не заради мене, так задля дитини лишись. Вона так на тебе чекала!