Читати книгу - "Шість головоломок для дона Ісидро Пароді"

«Doctor ecstaticus» (буквально ecstaticus — «сповнений захвату»).

164

Джованні Боско (1815—1888) — канонізований 1934 року італійський священик, засновник ордену салезіан, один із великих містиків.

165

Оноріо Бустос Домек (Нопогіо Bustos Domecq) — спільний псевдонім Хорхе Луїса Борхеса й Адольфо Бйоя Касареса; вигаданий автор збірки детективних оповідань «Шість головоломок для дона Ісидро Пароді» (1942), книг «Хроніки Бустоса Домека» (1967) і «Нові оповідання Бустоса Домека» (1977), написаних у співавторстві Борхесом і Касаресом. Бустос — прізвище прадіда Борхеса, Домек — прізвище бабусі Касареса по татові. Для обох Бустос Домек виявився дуже реальним, вони писали і говорили про нього як про окрему — третю — особу; мова творів Бустоса Домека не нагадує ані мови творів Борхеса, ані стилю Касареса. Крім усього, Борхес і Касарес створили «біографію» Бустоса Домека і, будучи послідовними у своїй містифікації, дали від його імені декілька інтерв’ю.

166

Гра Борхеса і Касареса полягає в тому, що міст, які називаються «Санта-Фе», в іспано- і португаломовному світі є близько півсотні, причому вони розташовані на трьох континентах, не рахуючи островів.

167

Продовження згаданої гри (довкола топонімів «Санта-Фе») Борхеса і Касареса: Вільє де Ліль-Адан — відоме в романському світі прізвище, тож «автором оповідань» міг би бути добрий десяток письменників із цим прізвищем. Однак насправді тут може йтися тільки про Огюста де Вільє де Ліль-Адана (1838—1889) — французького письменника і драматурга, якого Г. Ф. Лавкрафт в есе «Надприродний жах у літературі» називає серед найцікавіших і найважливіших «батьків» жанру «жахів», у зв’язку з цим особливо значиме оповідання «Тортури надією». Тексти Огюста де Вільє де Ліль-Адана є джерелом дуже багатьох прихованих цитат у книгах Бустоса Домека.

168

З франц. — людина, яка переселилася в чужу країну і при цьому втратила зв'язок з батьківщиною, тобто не просто емігрант, а, по суті, безбатченко.

169

Локальне італійське вино з півдня Італії.

170

Ім’я-фальшивка. Сестри-близнючки Роза «Розі» Доллі (1892—1970) і Дженні «Янічка» Доллі (1892—1941), відомі як The Dolly Sisters («Сестрички Доллі»), народилися в Угорщині, з 1905 р. проживали в США. Ще неповнолітніми почали танцювальну і співочу кар’єру, перипетії якої читаються як авантюрно-пригодницький роман. За ними упадали і їх утримували Кароль II, король Румунії, Крістіан X, король Данії, та Альфонсо XIII, король Іспанії, а також десятки мільйонерів з усього світу. Легендою став факт: сестри виграли на двох 850 000 дол. за один сезон у Довілі. Якось Дженні Доллі виграла 11 млн дол. за один вечір. Колекція коштовностей Дженні також стала притчею во язицех. Після жахливої автомобільної аварії, через яку дуже постраждала її зовнішність, в Дженні Доллі розвинулася депресія. 1 червня 1941 року вона повісилася на карнизі у своїй квартирі. На момент написання співавторам було відомо про самогубство Дженні Доллі, бо це була головна сенсація літа 1941 р.

171

Белісаріо Ролдан (1873–1922) — аргентинський поет, драматург, автор сценаріїв для німого кіно та перших мультфільмів (1919). Адвокат і найкращий оратор свого часу. Фраза «театр Белісаріо Ролдана» відсилає до його п’єс та кіносценаріїв, де часто повторювалася тема самогубства або вбивства під виглядом суїциду, а також до реальної біографії Белісаріо Ролдана, який наклав на себе руки, імітуючи вбивство (щоб його поховали на цвинтарі, а не як самогубцю).

172

З франц. — гасова або бензинова запальничка.

173

З ісп. — в оригіналі «маесе», спотворене «майстер»; ця сценка — алюзія на Сервантесового маесе («майстра») Педро і цілу сценку з розділу 27 («Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», ч. II, р. 27).

174

Річард Гораціо Едгар Воллес (1875—1932) — англійський письменник, драматург, кіносценарист, журналіст. Основоположник жанру трилер. За його творами знято понад 160 фільмів.

175

З грец. patronymia — іменування за іменем батька; тут — точне зазначення імені, походження і родинних зв'язків.

176

Тобто, фактично, — «французизм», з лат. gallicus — галльський, з франц. — gallicisme; слово чи вираз, запозичений із французької.

177

Нотаріус Бонфуа, персонаж комедії Жана-Батіста Мольера «Уявно хворий» — майстер «хитромудрих способів обходити закони і порушувати звичаї».

178

Коментатори Борхеса вважають, що тут ідеться про запальничку французької марки S. T. Dupont. У 1941 р. була виготовлена найперша запальничка S. T. Dupont, що заправлялася гасом або бензином. Їх робили з чистого золота (перші лімітовані серії) — і вони моментально стали дуже модними, зробилися об’єктом мрій і поклоніння багатих снобів; на відміну від аскетичної «чорної» сталевої запальнички (модель 1941 року) американської марки Zippo, яких після початку Другої світової війни взагалі не було у вільному продажу: вони продукувалися суто для потреб фронту. Це яскравий приклад сплаву сатири, іронії, інтелекту і стилю «Бустоса Домека».

179

З нім. — Біблія диявола; те саме, що Кодекс гігас (лат. Codex Gigas, від грец. Gigas, що означає «величезний») — один з найбільших рукописів, що дійшли до нашого часу, створений в Чехії на початку XIII ст. Розмір палітурки — 92 см у висоту, 50 см завширшки. Товщина книги — 22 см, вага — 75 кг. Нюанс у тому, що написання німецькою — Teufelsbibel — в іспаномовному світі не є загальноприйнятим. Очевидно, саме це написання Борхес і Касарес обрали у зв’язку з окупацією Гітлером частини Європи. Усна традиція в Середньовіччі пов’язувала з появою Біблії диявола багато «диявольських» подій, зокрема настання пандемії чуми — «Чорного мору» («Чорної смерті», «Чорної чуми»). Пандемії чуми та інші епідемії, зокрема холери, охопили в середині XIV ст. величезні території; при цьому фактично вони значною мірою збігалися з фашистським загарбанням у період Другої світової. До слова, саме в 1941 р. в обіг увійшло поняття «коричнева чума» (так тоді стали називати війська Третього Рейху та його союзників).

180

Хосе Марія Пеман-і-Пемартін (1897—1981) — іспанський поет, драматург, автор слів державного гімну Франції (версія, прийнята при диктаторі Ф. Франко, від 1940 до 1975 р.). Тому слова про написану Пеманом «величальну оду» не є політично нейтральними.

181

З лат. verba ipsissima — достеменні слова.

182

Грегоріо Мартінес Сьєрра (1881—1947)