Читати книгу - "Вогонь до вогню"

твоя, княже, без охорони. Тож не треба там ніякого кличу.

Князь брянський почухав за вухом кінчиком ножа.

— Тепер мені ясно, що я вчинив дурницю, — визнав він.

— Давно б так, — докинув великий князь і звернувся до присутніх. — То що будемо робити?

І його погляд зупинився на Кейстутові. Проте той лише посміхнувся у відповідь.

— Брате, я пообіцяв дати під твою руку чотири тисячі воїв і зроблю це. Нехай хлопці хоч трохи відігріються від наших туманів та мжичок. А куди ти їх направиш — то вже твоя справа.

— Дякую, брате, за довіру, — відказав великий князь. — А ти, Коріяте, що скажеш?

— Гадаю, що треба йти на Ногаєвих нащадків, — відказав той. — І найкраще було б розбити їх поодинці. Причому так швидко, щоб вони не встигли звернутися до турків по допомогу.

— Тоді треба спочатку вдарити по Солтану, — запропонував Дмитро брянський. — А його брати, коли вони справжні брати, змушені будуть поодинці кинутися йому на допомогу.

— То вже тонкощі, — відказав Коріят. — Головне, аби Литовська та Руська землі стали ще більшими.

Князі перезирнулися. Ні для кого з них не було таємницею, що Коріят прагнув розширення Литви та Русі не менше від великого князя. І зрозуміло чому: йому і трьом його синам-здорованям у маленькому Новогрудку було затісно.

— Зрозуміло, — відказав Ольгерд і перевів погляд на Андрія Полоцького. — А твоя яка думка?

— Йти на Ногаєвичів, — коротко відказав той.

— Зрозуміло, — кивнув головою Ольгерд і поплескав долонею по столу, — закликаючи до загальної уваги. — Думка князя київського мені відома заздалегідь. Вона збігається з думками князя полоцького, князя Коріята і князя Боброка. Князь брянський хоче йти на Солтана. Князь чернігівський гадає, що йому краще сидіти на місці і чатувати на шаруканьського хана, бо після дурниці, яку вчинив князь брянський, від того можна чекати чого завгодно. Чи не так?

— Так, — неголосно відказав той.

— Відома нам і думка князя волинського, — продовжував Ольгерд. — Що б ми не вирішили, він сидітиме на місці і буде стежити за діями короля польського. Чи не так, Любарте?

— Тобі видніше, — відказав Любарт. — Ти ж великий князь, а не я. Та коли вирішите йти на Мамая — мені з вами не по дорозі. Нічого мені робити за тридев’ять земель від мого столу.

Князь волинський окинув всіх присутніх зверхнім поглядом. Так було не вперше, і князі розуміли, що то означає. Любарт не приховував, що всі вони сіли на свої столи з ласки великого князя Гедимина і лише його, Любарта, запросили на князівство галицькі та волинські боляри. Тож він передусім мав опікуватися інтересами своїх людей і вже потім — великого князівства.

— Врахуємо і твою думку, брате, — згодився Ольгерд. За тим підпер долонею щоку і, хитро примружившись, запитав: — А що ти скажеш, коли в разі перемоги над Ногаєвичами князеві волинському будуть запропоновані землі по Дністру аж до Чорного моря — ті, якими володіли колись князі галицькі? Але за тієї умови, що ти залишиш у своїх замках міцну залогу, а з рештою війська приєднаєшся до інших князів.

Погляди всіх зупинилися на Любартові. Лише Коріят стривожено перезирнувся з синами.

— Треба подумати, — пощипуючи борідку, відказав Любарт.

Князі засміялися. А коли пожвавлення вляглося, князь брянський запитав:

— То що, батьку, треба готуватися в похід на Ногаєвичів?

Деякий час великий князь уважно роздивлявся свого шалапутного сина. Тоді відказав:

— Навпаки. Ми підемо в протилежний від них бік.

Обличчя князя брянського видовжилося:

— Як це? — не зрозумів він.

— А так, — похмуро посміхнувся Ольгерд. — Я хочу сам подивитися, що ти там накоїв над своїм Сеймом.

Примітки
1

Якщо ви вже знайомі з першою частиною трилогії Володимира Рутківського, то сміливо можете перегорнути сторінку. Та якщо ви не читали цієї книжки, а вам кортить дізнатися, які пригоди привели молодого волинського князя-лицаря на порубіжжя між Україною-Руссю та Степом, візьміть «Двобій з тінню» — не пожалкуєте.

(обратно)
Оглавление Пролог Вниз по Дніпру Повелитель степу Біля Чорного байраку Князь бродників Сліпий Посли київського князя Слідами очаківського хана Хан Хаджибей Над Дністром