Читати книжки он-лайн » Історичний любовний роман 🕰️📜❤️ » Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун

Читати книгу - "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"

102
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 132
Перейти на сторінку:

– Не моя вона.

– А, – протягнув той же парубок. – То ти вирішив ознайомити її зі своєю трагічною біографією? – і, не чекаючи відповіді, продовжив: – Ти бовдур, Стецьку! Як ти міг її сюди привести? Якщо вже якась розніжена сеньйорита по твоїх слідах пройти може, то як вони можуть залишитись непоміченими для королівських служак, які нас і день, і ніч вистежують?!

«Отже, розбійники…» – розпачливо видихнула я.

– Ти чим думав, я тебе питаю!

– Та я чесно не знаю, як вона сюди потрапила! Не могла вона по слідах моїх пройти! Побий мене грім, як брешу!

– А коли каже «тисячу акул мені в глотку», виглядає переконливіше, – реготнули збоку.

– Слідів, значить, полишав… гостей, значить, поприводив… – продовжував парубок. – Ще б таблички зі стрілочками порозвішував! І що нам тепер – табір переносити? Одні неприємності від тебе, Стецьку!

Злодюжка відкинувся і застогнав:

– А недарма ж вона мені не сподобалась, як тільки помітив, що без дамського сідла… А! Мати твоя каракатиця! – стрепенувся раптово. – По ній так і не скажеш, але ця краля з собою цілий статок носить! Ми стільки й за місяць не назбируємо! – крутнувся, обмацуючи кишені.

– Це шукаєш? – глузливо запитала я та струснула шовковим мішечком.

Так! Продовжимо вдавати, що в мене усе під контролем, що я не приліпилась до дерева і взагалі можу їх всіх стерти в порох одним порухом руки!

– Що в мішечку? – запитав той, кого називали Пітом (що мені однозначно не подобалось і породжувало дуже-дуже-дуже неприємні підозри).

– Та я таких коштовностей в житті ще не бачив! – вигукнув злодюжка.

– А я ще в житті не бачила такого бовдура! – продовжила глузувати. – Ви так люб’язно провели мене до самого вашого гнізда, навіть не підозрюючи, скількох королівських служак могла я привести з собою! – так, надавимо на них!

Усі насторожились та роззирнулись. Аж кухлик хтось упустив, потенційну м’ятну настоянку безповоротно утратили. Але з боку парубка, що походив на ватажка, долинув короткий смішок.

– О, не думаю, що прекрасна Ізабель на цей момент підтримує дружні стосунки зі служителями закону! – як грім з ясного неба, долинули його слова. – Убивати своїх служниць — така погана звичка! – ніби з насолодою, відчеканив він, а я відчула, що зблідла, мов полотно. Тугий клубок підкотився до горла, а серце стиснулось від муки.

«Марта!» – так болісно занило зсередини, що сльози виступили на очах.

По колу прокотилися вражені вигуки. Парубок же, сповна оцінивши мій вигляд, відійшов від дерева та мовив:

– Піт Аллен, – зблиснули темні очі. – Від мене нічого не залишиться таємницею!

Перед очима постала карикатурка страшного вусатого чолов’яги з гігантським ножакою при поясі, і свідомість навідріз відмовилась сприймати парубка за легендарного розбійника. Не підходить за образом. Від слова «зовсім» не підходить.

– Тож з Вашого боку було так нерозсудливо самій являтись у самісіньке гніздо найстрашніших розбійників королівства, – продовжував він, – коли за Вашу голову назначено таку винагороду… Тож боюсь, що ми просто змушені на деякий час затримати Вас в себе, а потім видати пред лице закону. Ми, вірте не вірте, дуже не любимо вбивць… а от гроші — ще й як! – вишкірився загрозливо. – Тож так мило, що Ви самі явились…

– А з чого Ви взяли, що я сама? – вставила я і тої ж миті пронизливо свиснула.

Несамовите кінське іржання піднялось над лісом, щось схоже на чорного демона вилетіло з темряви. Очі палають, ніздрі роздуті, страхітливі копита обирають першу ціль – Опал відразу дав зрозуміти, що розметає всіх і кожного, хто опиниться на шляху. Вочевидь, цю істину й усвідомив Піт Аллен, коли озирнувся і побачив, що мій буцефал скаче прямо на нього. Заледве встиг він відскочити вбік та перекатами покотився по землі. Решта з викриками сахнулася в сторони, гулко дзенькнув казан, таранячись у багаття…

Я на ходу застрибнула в сідло та подала команду на відступ. Дужим вітром зашуміло в вухах, коли ми вилетіли з розбійничого табору, та я все одно розчула лютий окрик:

– По конях!!!

1 ... 52 53 54 ... 132
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"