Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Посильний зам'явся.

- Говори! - наказав Зерд.

- Сер Вартовий, ходять чутки, що зникла Її Високість принцеса Ірбіна.

Зерд лаявся крізь зуби, поки лакей обробляв рану. Удар ножа припав на передпліччя, і тепер Вартовий насилу міг володіти правою рукою.

"Принцесу викрали і везуть на Схід. Зараз вона на кораблі, який відпливає від рибальського села за верф'ю", - передав через мене Кріді. Почувши це Саєб, віддав наказ організувати погоню.

Ніч видалася неспокійна. Спочатку солдати привели дівчину, яка плакала і назвалася служницею принцеси. Її затримали, коли вона входила в покої Її Високості. Одяг дівчини був брудним, на обличчі виднівся слід удару. Вона розповіла, що ввечері, після заходу сонця, до принцеси прийшов посильний у формі гвардійця, який повідомив, що її колишнього нареченого помилували і він хоче попрощатися, оскільки наступного дня його відправляють на заслання. Він запевняв, що зможе провести принцесу до в'язниці.

На той момент Рігда у в'язниці вже не було, але принцеса, звісно ж, про це не знала. Тому вона спішно зібралася і вийшла разом із посильним через відомий лише їй потайний хід, прихопивши з собою служницю. Темними вулицями вони майже дісталися до в'язниці, коли їх оточили. Принцесу схопили, відштовхнувши від неї служницю. Коли дівчина спробувала перешкодити бандитам, її вдарили по обличчю і залишили лежати на бруківці. Прийшовши до тями, служниця виявила, що вона одна на порожній вулиці, і повернулася в покої принцеси, де її затримали гвардійці. Служниця вважала, що посильний був у змові з викрадачами. На запитання, чи зможе вона його впізнати, вона зізналася, що погано його пам'ятає, бо було темно і все відбувалося у великому поспіху. Більше нічого вона сказати не могла, тому Зерд наказав відвести її і охороняти як свідка викрадення.

За деякий час повернулися люди, відправлені Саєбом у погоню. Вони доскакали до рибальського села та не знайшли там корабля. Однак, їм вдалося знайти очевидця. Це був рибалка, який перевіряв сітки неподалік. Він стверджував, що бачив корабель на якорі, до якого підійшов човен із людьми. Рибалка прийняв їх за людоловів і поспішив сховатися. Йому здалося, що серед пасажирів човна були бранці, проте він не міг сказати, скільки їх було. Чи була в човні полонена дівчина, він теж сказати не міг. На запитання, скільки всього у човні було людей, рибалка відповів: від восьми до десяти. Корабель був схожий на описаний капітаном Кернбарком. Рибалка не помітив на ньому жодного вітрила, як не чув і плескоту весел, а сам корабель був вищим за галери, але нижчим за мальтійський вітрильник.

Вислухавши звіт, Саєб попрямував до в'язниці, щоб особисто бути присутнім під час допиту спійманих головорізів. Він повернувся на світанку у супроводі капітана гвардійців. Принесені ними відомості в основному підтверджували те, що ми вже знали. Новим було тільки те, що допит людини, яка видавала себе за капітана Кернбарка, показав, що експедиція на Схід дійсно існувала. Її справді очолював один з баронів, який помер незабаром після повернення, а всіх учасників експедиції забрали карателі, і подальша їхня доля залишилася невідомою. Мабуть, частина розповіді самозванця все ж була правдою, хоча ми не могли встановити, яка саме частина.

Згодом з'явився Амед, який серед метушні непомітно зник. Якимось загадковим чином йому вдалося добути прикрасу принцеси. Це був невеликий камінь у вигляді кулона, на шкіряному шнурку. Амед сказав, що, згідно з повір'ям, цей камінь має сильний зв'язок із тим, хто його носив. Він вважав, що це може допомогти нам відшукати принцесу на Сході. У моєму світі це звучало б як казка, але тут усе було можливим, тому я звеліла Амеду зберігати прикрасу в себе.