Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Глава 14

Емберлін Веспера

Після принесення клятв усі вирішили, що час зробити перерву в нашому полюванні, і перекусити. Ага, значить не тільки дроу голодна, а й метаморфи.

Вони що, послали до нас Вінсента, навіть не перекусивши? Та й не думаю, що самі встигли щось поїсти.

Що стосується мене, я не особливо відчувала голод, все ж перед сном досить щільно поїла. Але чому тоді Бет така голодна? Чи це всі дроу такі, з відмінним апетитом?

Але якщо вже пропонують, навіщо відмовлятися. Невідомо, коли наступного разу мені випаде поїсти. Тож я погодилася.

Єдине, що довелося повертатися до річки і знову ловити рибу, а потім і обсмажувати її на багатті. Цього разу вийшло швидше, все ж таки метаморфи звичні до такого, і для них виловити рибу - простіше простого.

Звісно, я час від часу перевіряла, де перебувають метаморфи, що залишилися в ошийниках. Але вони були вже далеко, за десять кілометрів від нас, не менше.

І ось ми розсілися біля багаття, чекаючи, поки приготується наша їжа. Ніхто нічого не говорив, і я вирішила нарешті перейти до теми, яка мене цікавила:

- Вінсенте, ти можеш навчити мене трансформуватися, як це робите всі ви?

Від двох інших метаморфів одразу ж пролунало:

- Що? Принцеса не вміє перетворюватися?

- Як таке можливо?

Вінсент, подивившись на них важким поглядом, пояснив:

- Наша принцеса напівкровка. І оскільки у світі за офіційною версією більше не залишилося метаморфів, її батьки вирішили приховати від усіх її приналежність до нашої раси, видавши її за звичайного мага. Тому вона нічого не знала про себе до того, як потрапила сюди і зустрілася зі мною.

Метаморфи здивовано переводили погляди з Вінсента на мене і назад.

Мені вкрай набридли ці переглядання, і я знову озвучила своє запитання:

- Ну що? Навчить мене хто-небудь перетворюватися?

Нарешті Вінсент сказав:

- Так, принцесо. Для цього Вам потрібно буде торкнутися одного з нас.

- Я ж просила не звертатися до мене на Ви, а перейти на ти, і називати Ембер, - виправила я.

- Добре, Ембер, - виправився Вінсент.

І я встала і попрямувала до Бет, щоб доторкнутися до неї. Усе ж при першій трансформації я хотіла б зберегти свою стать.

Однак Теодор, помітивши напрямок мого руху, зупинив мене:

- Краще тобі цього не робити, якщо не хочеш зазнати вкрай неприємних відчуттів.

- Чому? - поставила я закономірне запитання.

Хлопці стали переглядатися між собою. Вони точно щось приховують. Але що?

І тут Бет, з підозрою глянувши на метаморфів, у шоці видихнула:

- Ви знаєте?!

- Так, - також коротко відповів за всіх Вінсент.

- Про що всі знають крім мене? -запитала я, не витримавши.

Бет, важко зітхнувши, все ж зізналася:

- Про мою вагітність, - і майже одразу додала: - Як ви дізналися?

- За запахом, - відповів Вінсент.

Я в шоці дивилася на Бет. Вона справді вагітна?

Але все ж певне запитання не могло не виникнути:

- А які можуть бути неприємні відчуття?

- Нудота, запаморочення, і, звісно, постійний голод, - відповіла за метаморфів Бет, яка краще знала, чого чекати від власного організму.

Справді, не хотілося б усе це випробувати. Тим паче під час першої трансформації. Цей досвід має бути позитивним, щоб я й далі захотіла цим займатися, а не відпало будь-яке бажання досліджувати нові для мене здібності.

Тож я в очікуванні подивилася на Вінсента, що він скаже. Нарешті він під моїм допитливим поглядом не витримав і вимовив:

- Гаразд. Іди до мене. Буду твоїм першим піддослідним.

Я з радістю підійшла до нього, і доторкнулася до витягнутої руки. Що далі?

Зрозумівши з мого запитливого погляду, що потрібно далі давати пояснення, Вінсент  спитав:

- Запам’ятала мій образ?

- Так, - не дуже впевнено сказала я.

Тоді він вимовив:

- Тепер заплющ очі, і розслаб усе тіло. Повільно дихай і дозволь своїм здібностям зробити свою справу, прийнявши образ, який запам’ятала.

Я спробувала зробити так, як він говорив, але чомусь нічого не вийшло. Тоді мені прийшла ідея, яку я й озвучила:

- Вінсенте, може буде краще, якщо я через твої думки поспостерігаю, як ти змінюєш форму? А то зараз щось взагалі не виходить.

Метаморф, трохи подумавши, кивнув. Він дочекався, коли я дістану з кишені ментальний амулет, і, проникнувши в його думки, кивну. Потім він почав перетворюватися на якогось незнайомця. Я стежила за його діями, зчитуючи кожну думку і відчуття, так само, як і візуально спостерігала за зміною форми.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍