Читати книгу - "Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый"

     Ми повільно йшли у потрібному напрямку. Намагались розглядати усе довкола, при цьому розмовляючи про різне, намагаючись не змушувати гібридів думати, що з нами щось не те і коситись інколи в нашу сторону.

    Коли ми, підійшовши до потрібного місця, стали по обидві сторони, я, впевнившись, що ніхто нас не бачить, нахилився до Заргора.

— Треба буде знайти кімнату з Дестом.

— Я бачив її вже на шляху. Тому ввечері... - Заргор зупинився.

     Я озирнувся по сторонах. Поряд з нами пройшов якийсь-то вартовий. Кинувши в останній раз зацікавлений погляд, він відвернувшись, пішов далі. Зникнув десь за кутом, а ми продовжили:

— Ввечері подивимось, чи облишив хтось Деста сам на сам, або ж хоча б хтось пішов.

..                                              

..                                            

..                                       

..                                      

..                                          

     Дест ледь не влучив у мене своїм руйнівним полум'ям. Махнувши хвостом, він спробував вкусити спочатку мене, а потім Заргора, який вдало встиг відлетіти від дракона і не попастися під усі його атаки. Тепер я хвилювався за Заргора трохи більше, знаючи те, що він мій рідних брат, хоч у світі гібридів ми народились у зовсім різних сім'ях. Але принаймні тепер у мене був шанс не потрапити й самому під удар у найближчі декілька хвилин.

     Ми домовились, що демон буде відволікати Деста, а я тим часом буду атакувати його. Звісно, інколи дракон відволікався від Заргора і намагався атакувати вже мене, як одного з самих запеклих ворогів, але часто Заргору вдається переманити його увагу на себе.

     Вдаривши дракона по шиї мечем, на мене полетіло трохи його крові. Дест махнув хвостом знову, і все ж зміг мене зачепити. Відлетівши, я помітив те, як ще декілька вартових летить до нас, щоб допомогти своєму господареві. О, ні, не так швидко.

     Кинувши Заргорові меч, я почав битися вже з вартовими. Демон тим часом почав наносити ним удари по Десту. 

     Деяких вартових я вбивав, якщо вони не встигали швидко відскочити від моєї атаки. Деяких сильно ранив, від чого їм доводилось ось так швидко відступати.

     Почувши позаду голосний рев, я обернувся. Дест летів на Заргора, не даючи йому шансу відлетіти від стіни й зайняти нормальну позицію оборони. Забивши на декілька хвилин на вартових, я полетів рятувати брата.

    Спробував відштовхнути Деста, або хоч якось його збити зі шляху. З силою вдарився йому в бік. При цьому використав енергію вітру, яка тут була особливо слабкою, щоб хоч якось допомогти. Воно й допомогло. Дракон відлетів, але швидко «прийшовши до тями», полетів уже до мене.

— Лови! - Гаркнув Заргор, кинувши мені меч, а сам полетів розбиратися з вартовими.

    Схопивши його, я знову подивився на дракона. Демон встиг трохи вже потріпати його, але поки що недостатньо для того, щоб повністю вбити. Але коли Дест летів прямо на мене, я побачив у цьому малий шанс того, що ми можемо перемогти прямо зараз.

     Заніс меч над головою, намагаючись прицілитися, судячи по траєкторії руху голови Деста. Пора вже закінчити історію з цими трьома. Сподіваюсь, що 

     Дест в останній раз видихнув. Велике тіло дракона почало падати на підлогу, а потім з гуркотом вдарилося об каміння. Нарешті, усе завершилося.

    Я повільно приземлився на землю. Заргор, який нарешті закінчив з вартовими, приземлився поряд зі мною і важко зітхнув, намагаючись знову почати рівномірно дихати після довгого й швидкого польоту.

— Нарешті, це кінець. - Сказав брат, і подивився на мене.

— Майже кінець. - Відповідаю, згадуючи Розразу і демонів з брудною кров'ю.

   Звісно, доведеться розв'язати ще дві справи в найближчий час, але, на данний момент, гадаю, що це поки що кінець. Кінець, на який ми заслуговуємо.

— Ти ранений? - Запитую, швидко оглядаючи Заргора.

— Нічого серйозного. Жити буду.

     Заргор першим відкрив портал. Коли ми йшли до нього, я думав над тим, як же легко можна вбити навіть таких істот, як дракони. Навіть не дивлячись на те, що нам казали, наче вони майже невбиваємі, це зробити можливо. Просто варто знайти потрібне місце, і вибрати потрібний час.