Читати книгу - "Homo Deus"

Мартіном Лютером, який, після того як кинув виклик законам, інститутам і ритуалам католицької церкви, взявся за написання нових законів, заснування нових інститутів і винайдення нових церемоній. Це сталося навіть із Буддою й Ісусом. У їхньому безкомпромісному прагненні до істини вони відкинули закони, ритуали й структури традиційного індуїзму та іудаїзму. Однак фактично ще більше законів, ще більше ритуалів і більше структур було створено від їхнього імені, ніж від імені будь-якої іншої особи в історії.

КОНТРАФАКТНИЙ БОГ

Тепер, коли ми досягли кращого розуміння релігії, можна повернутися до розгляду взаємозв’язку між релігією і наукою. Для цього взаємозв’язку існують два крайні пояснення. Перше стверджує, що наука і релігія — закляті вороги і що сучасна історія сформувалася в запеклій боротьбі наукового знання проти релігійних забобонів. Свого часу світло науки розігнало темряву релігії, і світ ставав усе більш світським, раціональним і процвітаючим. Однак, хоча деякі наукові відкриття явно підірвали релігійні догми, це не є неминучим. Наприклад, мусульманська догма доводить, що іслам заснував пророк Мухаммед в Аравії VII століття, і вичерпні наукові факти підтверджують це.

Ще важливіше те, що наука завжди потребує релігійної допомоги, щоб створювати життєздатні людські інститути. Науковці досліджують, як функціонує світ, однак не винайдено наукового метода для визначення того, як мають поводитися люди. Учені кажуть нам, що люди не можуть жити без кисню. Однак чи нормально страчувати злочинців шляхом асфіксії? Наука не знає, як відповісти на це запитання. Лише релігія дає нам потрібні вказівки.

Таким чином, кожний практичний проект, за який беруться науковці, теж базується на релігійних уявленнях. Візьмімо, наприклад, будівництво дамби «Три ущелини» на річці Янцзи. Коли китайський уряд у 1992 році вирішив збудувати цю дамбу, фізики могли розрахувати, якому тиску вона має протистояти, економісти могли спрогнозувати, скільки грошей це може коштувати, а інженери-електрики орієнтовно сказати, скільки електроенергії вона зможе виробляти. Однак уряд мав узяти до уваги ще й інші чинники. Побудова дамби призвела до затоплення понад 600 квадратних кілометрів території, на якій були розташовані численні села й міста, залишалися тисячі археологічних пам’яток, а також існували унікальні ландшафти й природне середовище. Понад один мільйон людей було переселено, а сотні видів опинилися під загрозою. Схоже, що дамба безпосередньо вплинула на існування китайських річкових дельфінів. Не важливо, що ви думаєте про дамбу «Три ущелини», очевидно те, що це будівництво було питанням етичним, а не суто науковим. Жоден фізичний експеримент, жодна економічна модель і жодне математичне рівняння не можуть визначити, чи генерування тисяч мегаватів і отримання мільярдів юанів цінніше, аніж збереження старовинної пагоди чи китайських річкових дельфінів. А отже, Китай не може функціонувати на основі лише наукових теорій. Тут потрібна ще й певна релігія чи ідеологія.

Хтось виступить з протилежної крайньої позиції і скаже, що наука і релігія — абсолютно окремі царини. Наука вивчає факти, релігія говорить про цінності, і ніколи ця пара не зійдеться разом. Релігія нічого не може сказати про наукові факти, а наука мусить тримати рот на замку стосовно релігійних переконань. Якщо папа вірить у те, що людське життя священне, а, отже, аборти — це гріх, то біологи не зможуть ані довести, ані спростувати це твердження. Як приватна особа, кожен біолог може сперечатися з папою. Однак як науковець біолог не може встрявати в цю суперечку.

Здається, що такий підхід має сенс, однак він неправильно подає релігію. Хоча наука дійсно має справу з фактами, релігія ніколи не обмежується моральними судженнями. Релігія не може дати нам жодних практичних вказівок, якщо вона не робитиме якихось фактологічних заяв, і тут вона цілком може зіткнутися з наукою. Найважливішими складовими багатьох релігій є не їхні моральні принципи, а радше фактологічні твердження типу «Бог існує», «душа отримує покарання за свої гріхи в потойбічному житті», «Біблію написало божество, а не люди», «Папа ніколи не помиляється». Усе це — фактологічні твердження. Багато найгарячіших релігійних суперечок і багато конфліктів між наукою й релігією містять подібні фактологічні твердження, а не моральні судження.

Наприклад, візьмімо аборти. Побожні християни часто виступають проти абортів, тоді як багато лібералів підтримують їх. Основний камінь спотикання радше фактологічний, аніж моральний. І християни, і ліберали вірять, що людське життя священне, а вбивство — жахливий злочин. Однак вони розходяться в думках стосовно певних біологічних фактів: коли починається людське життя — у час запліднення, у час народження чи в якийсь інший час? Дійсно, деякі людські культури дотримуються думки, що життя не починається навіть при народженні. Для народу «кунг» із пустелі Калахарі й різних груп інуїтів в Арктиці людське життя починається лише після того, як дитині дадуть ім’я. Коли народжується дитя, сім’я деякий час чекає, перш ніж якось назвати його. Якщо вона вирішує не зберігати дитину (через каліцтво чи економічні труднощі), її вбивають. Враховуючи, що це відбувається до церемонії надання імені, це не вважається вбивством. Люди з таких культур цілком можуть погодитися з лібералами й християнами, що людське життя священне, а вбивство — жахливий злочин, водночас виправдовуючи вбивство немовлят.

Коли релігії рекламують себе, то намагаються підкреслювати свої відмінні чудові цінності. Однак Бог часто ховається в конкретних деталях фактологічних тверджень. Католицька церква подає себе як релігія загальної любові й милосердя. Як чудово! Хто може заперечувати проти цього? Чому ж тоді не всі люди — католики? Бо коли ви вчитуєтесь у деталі, то виявляєте, що католицизм також вимагає сліпої слухняності до папи, який «ніколи не помиляється», навіть коли наказує своїм прибічникам вирушати у хрестовий похід і палити єретиків, прив’язавши їх до стовпів. Такі практичні розпорядження не випливають виключно з моральних суджень. Радше вони є результатом поєднання моральних суджень з фактологічними твердженнями.

Коли ми спустимося з витончених висот філософії й поглянемо на історичні реалії, то виявимо, що релігійні оповіді майже завжди містять три частини:

1. Моральні судження на зразок «людське життя є священним».

2. Фактологічні твердження, наприклад: «людське життя починається у мить запліднення».

3. Об’єднання моральних суджень з фактологічними твердженнями, що дає практичні вказівки, скажімо, «ніколи не можна дозволяти аборти, навіть наступного дня після запліднення».

Наука не здатна спростувати чи підтвердити моральні судження, які робить релігія. Однак учені можуть багато що сказати про релігійні фактологічні твердження. Біологи мають вищу кваліфікацію, аніж священики, щоб давати відповіді на фактологічні запитання на зразок «Чи мають людські зародки нервову систему через тиждень після запліднення?