Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

На жаль,це моє занадто слабке місце та я,на щастя,маю силу волі.

-Нічого з того, що тобі могло б сподобатися у ліжку,-говорю спокійно.

Впевнена чомусь,що він до мене без згоди не торкнеться.Якщо б хотів,то це б сталося ще на порозі будинку або ж у авто.

Як тільки я дозволила завести себе бозна-куди у ліс.

-Звідки тобі знати про мої смаки?-цього разу шепоче на вухо, злегка його вкусивши вкінці.

-Нізвідки,на щастя. Тому,і перевіряти я не збираюся,-не здаюся.

Він не настільки мене приваблює..О,ні. Він взагалі мені не подобається. Такий пихатий та ще й веде себе так зрозуміло і поважно.

Та пішов він. Я точно йому не дістануся, навіть якщо він буде останнім чоловіком на Землі.

-Даремно. Ти не знаєш від чого відмовляєшся,-відпускає мене і відходить.

Я ж вдаю, що мені смішно. Проте,радіти чомусь не хочеться.

Я виходжу нарешті з його стальні і йду до своєї. Там вже не вмикаю світло,а просто падаю на ліжко,що стоїть.

Мене зовсім все це виснажило. Занадто багато потрасінь.

Особливо тоді, коли я таки відчула те, що так категорично не хотіла.. збудження..

Приємно і не дуже водночас. Саме це я відчувала. З одного боку я молода і не дивно, що організм вимагає розрядки.

Тим паче, враховуючи, що сексу в мене не було трохи більше місяця. Якось спочатку не мала настрою,а потім ця сімейна поїздка у родине гніздо.

Одним словом,я хотіла. Але тільки не його.. Артура. Хоча він і діяв сьогодні вдень благородно, та занадто вже гордий.

А ще поважний і набутий. При цьому,торс в нього нічого такий. Суцільний камінець, якщо коротко.

А я люблю такий. Особливо, коли можна провести по ньому кігтиком, опуститися вниз на коліна.

Далі задовольнитися видовищем того,як тебе жадають,як в твоїх руках зосереджується вся влада.

Ой.. щось я ще більше себе доводжу. Краще подумати про щось інше і взагалі,я спати збиралася.

Вмощуюся на ліжку зручніше. Тут доволі твердо та раніше мені таке не заважало,а навпаки - подобалося.

То чому зараз я не можу розслабитися і заснути. Хоча,в принципі, можу. Спосіб такий чудово знаю..

Але ні. Так,Єво,лягай спати, завтра буде простіше.

Покрутившись ще деякий час я зрозуміла, що не засну. А ще вода,яку я з таким смаком випила,потребувала на свободу.

Тому, мені довелося спуститися вниз. Зробивши свої справи я задивилася на душова кабіну.

Потім перевела погляд на ванну. Нічого такий собі будиночок. Гарний ремонт і зовсім не дешевий.

Все зроблено зі смаком і з дерева. Хто ж такий цей Артур. Хоча..чого це я його знову згадую.

Потрібно викинути його з голови і подумати,як завтра повернутися назад до нормального життя..

Вночі мені таки вдалося поспати хоча я довго крутилася. Тому,встала з ліжка,коли на дворі вже був білий день.

Зазвичай,я не дозволяю собі стільки спати. Кожен день розписаний по хвилинах. У світі скільки цікавого,що всього життя не вистачить.

Та сьогодні я таки спала. До речі,на диво, спокійно і солодко. Незважаючи на те, що я була в тому ж лісі бозна-де.

Отакої.. навіть ніколи б не подумала. Потягуюся на ліжку і встаю. Ой, вночі мій рушник розгорнувся і я спала голою.

В принципі,для мене це звична річ. Я живу сама і не вважаю в цьому щось такого. Тому,не думаю, що цього разу сталося щось страшне.

Все ж у кімнаті я спала сама і ніхто б не мав сюди заходити. Адже так?

Залишимося поки при цій думці. Встаю на ноги і закидаю ліжко. Я на краплю перфекціоніст і обожнюю,коли чисто і все на своїх місцях.

Далі заглядаю в шафу. Там,наче мав бути чистий одяг. Але як і слід було очікувати, він весь був чоловічий.

Хоча не думаю, що було б краще,якби там лежав жіночий. Мало ж то це був. Артура, принаймні,я знаю вже близько доби.

При цьому,що і цього мало,але виходу не має. Моя єдина сукня брудна і зовсім не зручна для лісу.

Тому,я обираю сорочку в клітинку і якісь шорти. Нічого так вийшло. Правда,все для мене трохи велике.

Та нічого. Шкода тільки, що я не маю білизни. Без неї мені хоч і не погано,та не тоді, коли поруч незнайомий чоловік.

Навіщо його спеціально провокувати. Цікаво, мої трусики вже висохли. Хоча чому так сохнути,одне мереживо.

О,ні.. Проблем не меншало і все через мою дурну голову. Я ж вчора прала свою білизну і залишила її сушитися у ванній. Яка на цілий будинок одна.

А це означає, що її сто відсотків міг бачити Артур..

Лаюся в голос. Не вистачало мені тільки його залицянь. Вчора вистачило.

Проте, чому я хвилююся. Він же бачив до цього жіночі труси.

Білизна,як білизна. Чому до неї чіплятися. Тим паче, без її господині. А до речі, господар будинку де...?

Виходжу з кімнати і прямую вниз. У його спальню я вдруге не наважилася зайти. Мало він може подумати, що я йому нав'язуюся.

Та на кухні його не було. Я навіть вийшла на двір. Автомобіль, також,був відсутній. Чудово.

Він втік. І що ж мені далі робити?

Йти по лісі в босоніжках на шпильках і чоловічому одязі було поганою ідеєю. Так само,як і в білій сукні.

Про яку я згадала і поклала в пралку. Хай буде чиста на всяк випадок. А далі......

Далі робити було нічого. Так само,як і їсти.я заглянула у холодильник. Потрібно трохи підкріпитися, щоб краще думати. Можливо Артур ще повернеться,а як ні,то піду через ліс до траси.

Правда,це дуже ризиковано,але виходу не має. Тут помирати я не збираюся. В холодильнику,на жаль,були лише овочі.

Огірки, помідори, цибуля і для чогось часник. В морозильній камері справи йшли куди краще. Там було і м'ясо,і риба. Я дістала курятину, щоб розмерзалася.

Потім продовжила свою ревізію. На полицях була присутня гречана каша і рис. Внизу під раковиною я знайшла картоплю, буряк і капусту. Може то зробити червоний борщ.

Справжній український... серед англійського лісу. Усміхаюся сама до себе. Чому б ні. Дістаю з полиці каструлю і починаю куховарити. Поки м'ясо вариться,я підготувала усі овочі. Шкода, що не має муки. Зараз би ще пиріжків чи пампушок.