Читати книгу - "Смерть для чайників, Літа Най"

Коли ми вийшли надвір, у мене тілом пробіглися мурашки. Вечір був прохолодним, а нерви на межі. Як тільки ми знову пірнули у маленькі вулички Києва, Лілі заговорила:

– А тепер інструктаж.

– З техніки безпеки? – посміхнулася я.

– Якщо ти розраховувала на безпеку, треба було залишатися вдома, – з неприхованою насмішкою кинула вона. – Я збиралася ввести тебе в курс справ, – вона запнулася. – Наскільки вийде.

– Наскільки вийде, – похмуро повторила я. Ну так, з моїм то провалом у знаннях світу магії. – З чого почнемо?

– Спершу, Марк вампір. Один із найстаріших, що проживають в Україні.

– Наскільки найстаріших? – з тремтінням у голосі запитала я.

– Правління Київських князів не застав, але з Сагайдачним був знайомий особисто, – буденним тоном відповіла вона.

Початковий шок із випуклими очима я змогла подолати і почала вишукувати у своїй пам'яті потрібні сторіччя.

«Ну ж бо, Віто, згадуй, – вимагав внутрішній голос. – Ти ж здавала ЗНО з історії».

– Якщо я правильно пам'ятаю, Сагайдачний був гетьманом війська Запорізького у першій половині 1600-х. років. Це виходить, Марку понад чотириста років?

– Понад п'ятсот, – всміхнулась Лілі, а коли я змогла підібрати свою щелепу продовжила: – Так от, Марк є власником закритого елітного клубу.

Тут дівчина дістала з кишені звичайнісіньку візитівку і простягла мені. На ній червоними літерами було виведено «BLUD», а поруч зображено силует дівчини, що звивається в танці. Логотип мені здався невиразно знайомим, і я згадала, що вже бачила його мигцем під час видінь із покерних фішок. Так ось як Лілі зрозуміла, що за місце нам потрібне.

– Це найпривілейованіший заклад у столиці серед таких як ми. Сюди можна потрапити лише за запрошенням, а видати його може тільки Марк.

– Одначе, – зневажливо пирхнула я. – Не думала, що найкрутішим місцем для сфарів буде якийсь клуб із розпустою та покером.

– Перше враження буває помилковим, – посміхнулася Лілі. – Ти чуєш слово клуб, бачиш емблему з дівчиною та асоціативно пов'язуєш місце з чимось непристойним.

– Типу назва «Блуд» ні на що не натякає, – саркастично підняла брову я.

– Ось про це я й кажу. Асоціація, – розвела руками дівчина. Я насупилась, не розуміючи про що вона. – За правилами англійської мови слово «blud» читається не як «блуд», а як «блад» – що перекладається…

– Кров, – пошепки закінчила я.

У голові одразу зіставилася назва з вампірською сутністю господаря закладу. А ще раптом глянувши на логотип на візитівці, я побачила не сексуальну танцівницю, а дівчину, що відкинула волосся і відкрила шию для… укусу.

– Це ж не ... – я не могла підібрати підходяще слово.

– Вампірський бордель? – весело запропонувала Лілі, а побачивши мої перелякані очі, відповіла: – Ні, – але після секундної паузи лукаво додала: – Там надають не лише такі послуги.

– А які ще? – я все більше сумнівалася, чи хочу туди йти.

– Те кафе, в яке ми ходимо їсти, – раптом серйозно розпочала дівчина, – незаконне. Але за фактом, воно просто не значиться в реєстрі ковена, а значить не перебуває під протекцією. Це просто неофіційний бізнес, без злочинів чи нелегальної діяльності. Клуб Марка якраз навпаки – повною мірою протизаконний заклад. Там можна отримати заборонені речовини, небезпечні зілля, незвичайні напої спеціально для окремих видів сфарів. Крім того, у Марка працюють… скажімо так дівчата для певних послуг.

– Ти говориш про ескорт? – приголомшено спитала я.

– Не в тому значенні, що маєш на увазі ти. Для таких речей є місця і простіше чи можна знайти когось серед відвідувачів. Пам'ятаєш, я розповідала, що для відновлення резерву використовую накопичувачі чи живу енергію від іншої істоти, – після мого кивка вона продовжила: – Так от, якщо у тебе буде виснаження – енергія життєво необхідна, але якщо твій резерв і так наповнений вона діє трохи інакше. Залежно від дози, настає реакція схожа на відчуття від легкого алкогольного сп'яніння до кокаїнового щастя або галюцинацій ЛСД. Але це працює лише зі «свіжою» енергією, з накопичувачів такого ефекту не буде, – я мовчала, а Лілі додала: – Це лише одна з можливих послуг.

– І ця… послуга законна? – дівчина заперечливо хитнула головою. – Тоді чому ковен дозволяє це?

– Складно заборонити те, чим половина верхівки ковена та й інші заможні сфари самі із задоволенням користуються, – фиркнула Лілі. – Такі заклади є у всьому світі. Це можливість дістати чи зробити щось нелегальне, при цьому, не виходячи за рамки, – у мене чітко склалося враження виходу за рамки, але дівчина не дала мені висловити свою незгоду. Вона швидко спробувала пояснити: – Вампіра, що нападає на першого зустрічного у підворітті, за винятком поодиноких випадків, можна побачити хіба що в кіно. Притони, де сфарів тримають проти їхньої волі і повільно викачують енергію, відстежують та негайно усувають. Але заклади, де досить забезпечені та впливові… члени нашого суспільства можуть отримати заборонену розвагу – це своєрідний компроміс. Якби це не відбувалося у таких клубах – відбувалося десь в іншому місці, де кожен другий донор помирає від втрати крові чи спустошення резерву. Тут бодай за всім стежать і працюють навчені сфари. Вважай це меншим із лих, – знизала плечима Лілі. – До того ж Марк має хорошу репутацію у ковена.