Читати книгу - "Зухвала дівчина актора, Торі Шей"

22 глава

22 глава

Даніяр

Настрій:  Я дивився на її обличчя і розумів, що в моїх руках тепер не лише її тіло, а й її біль, її вразливість, і мені важко було визначити, що я відчуваю більше — захист чи страх втратити її.

Ми сиділи так довго. Її дихання поступово стало рівним, а ридання — тихішими. Я відчув, як її тіло розслабляється в моїх руках, і зрозумів, що вона заснула. Вона виглядала такою мирною, такою спокійною, і я відчув, як щось тепле розливається по моєму тілу.

Джек, який раніше спав на своєму місці, тихо підняв голову, ніби розуміючи важливість цього моменту, але потім знову опустився на підлогу, засинаючи далі.

Я обережно підійнявся разом з Уляною, намагаючись не розбудити її. Її дихання стало рівним і спокійним, і я відчував, як її тіло важчає в моїх руках. Обережно переніс її в спальню, кожен крок роблячи якомога м’якше, щоб не порушити її сон. Поклав її на ліжко, пильнуючи, щоб її голова не стикалася з подушкою занадто різко. Уляна була такою крихітною, такою беззахисною, що мені важко було уявити, що це та сама людина, яку знав.

Я не хотів залишати її, не зараз, навіть, якщо після цього овна мене поб'є. Ліг поруч, обережно зняв крабик з її волосся, розпускаючи ті довгі пасма, які завжди так ідеально вкладені. Зараз її волосся розсипалося по подушці, утворюючи м'яку завісу навколо її обличчя. Я обережно провів пальцями по пасмам, відчуваючи шовковистість на кінчиках пальців.

Вона завжди була для мене загадкою. Така сильна, незалежна, з гострим язиком і колючим поглядом. Її саркастичні зауваження часто влучали у самісіньке серце, змушуючи мене нервово сміятися і спантеличено дивитися на неї. Але зараз, дивлячись на її спляче обличчя, на ці злегка підняті вії, на її трохи стиснуті губи, я розумів, що це лише одна з граней моєї білочки. Глибоко всередині вона ховалася, намагалася не показати свою вразливість, свою людяність.

Вкрив її ковдрою, вона злегка поворушилася, щось пробурмотіла уві сні, від цього моє серце стискається. Її тіло було таким теплим під ковдрою. Вона злегка нахмурила брови, щось бормочучи уві сні. Я схилився ближче, намагаючись розчути її слова, але це було лише незрозуміле шепотіння. Все ж, я не міг не усміхнутися. Вона навіть уві сні залишалася такою ж непередбачуваною, як і в реальному житті. Нахилившись ближче, прибрав з її обличчя пасмо волосся.

Я хотів бути з нею не тільки цієї ночі, але й усі інші… назавжди. Місце не мало значення, головне — бути разом.

Дивився на її губи, на ці ніжні, помітні вигини. Вони завжди були такими впевненими, такими твердими у своїх словах. Я піддався спокусі й торкнувся їх кінчиками пальців. Її губи були теплими, і я відчув, як моє дихання збилося. Це було неправильно, я знав це, але не міг зупинитися. Вона ледь поворушилася, і я відсмикнув руку, боячись розбудити її. Але вона лише зітхнула і повернула голову на подушці, занурюючись ще глибше в сон. Я відчув, як полегшення промайнуло через мене, але водночас і дивне відчуття втрати. Я хотів бути ближче до неї, хотів відчути її поруч. Ця потреба була настільки сильною, що я ледве стримувався.

Я завжди хотів її, навіть коли не розумів цього. Її слова, її колючі зауваження, її погляд — все це було лише маскою, під якою ховалася та, кого я починаю кохати. Дивився на неї, і всі сумніви, всі страхи зникли. Було лише це мить, лише ми двоє, і я знав, що більше не відпущу її.

Обійняв її, притискаючи до себе, і відчув, як щось всередині мене змінилося. Це було так комфортно, так правильно, ніби все своє життя я шукав саме цей момент. Її тіло здавалося ідеальною частиною мене самого. Кожен її подих, ритмічно підіймав і опускав її груди, і цей звук був найзаспокійливішою мелодією, яку я коли-небудь чув. Це відчуття близькості, це усвідомлення, що вона тут, у моїх руках, що я можу захистити її від усього, що завдає їй болю, було настільки потужним, що я не міг чинити опір. Це було більше, ніж просто бажання бути поруч із нею — це була глибока потреба, яку я не міг ігнорувати.

Вона знову злегка поворушилася в моїх руках, шукаючи більш зручного положення. Її рука мимоволі знайшла моє плече, ніби вона також шукала комфорту і захисту. Вона довірилася мені навіть у своїх снах, і ця довіра наповнювала мене теплом і щастям.

— Я так кохаю тебе, білочко.

Закривши очі, я обійняв її ще міцніше.

***

Спочатку не зрозумів, що відбувається, прокинувся від тихого стогону. Мої руки ще обіймали мою білочку, але її обличчя вже не мало того спокою, що я бачив раніше. Вона метушилася, її голова нервово смикалася на подушці, а піт стікав по її чолі. Тривога прокрадається у моє серце. Що ж їй сниться? Вона переверталася з боку на бік, ніби намагаючись втекти від чогось невидимого. Її дихання стало важким, прискореним, а брови зімкнулися в тривожному виразі.

— Уляно, — тихо покликав я, але вона лише сильніше стиснулася в клубочок, ніби намагаючись втекти від якогось кошмару.

За вікном повільно набирав силу дощ. Краплі тихо стукали по склу, створюючи м’яку мелодію, що здавалось, мала б заспокоїти.

— Білочко… прокинься.

Її очі нарешті розплющилися, вона метушливо вдихнула повітря, ніби щойно виринула з глибокої води. Її погляд був розгублений і сповнений жаху.

— Білочко, все добре, я тут, — прошепотів, намагаючись її заспокоїти.

Вона нарешті подивилася на мене, але в її очах все ще був той страх, який розривав мене на частини. Вона тряслася, ніби вся її внутрішня сила вмить випарувалася.

— Я… вбила... його, — зламавши мовчання, вона нарешті видихнула ці слова, які, здавалося, носила в собі цілу вічність.

Її зізнання було наче холодний душ, що пронизав мене до кісток. Відчув, як серце зупинилося на мить, а потім пішло у шаленому ритмі, намагаючись зрозуміти почуте.

— Що ти сказала? — перепитав я, не вірячи своїм вухам.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍