Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

Через рік, молода пара переїхала у Вільденбург, де на гроші зароблені Аутаном відкрили готель, який сьогодні сумновідомий, як «Схил гори». До народження Ксав’є, це місце процвітало, як і квітнув сам Вільденбург. Велика кількість туристів та місцевих людей, які мали у душі бажання пожити у Схилі. Колись це місце своєю вродою вражало людей навіть здалеку, які бачили його за кілометри. Вікна, які у той час були оздоблені квітками, стіни, на яких знаходились малюнки та пейзажі молодої Ромелі. Різноманітні статуї та картини усередині, привітний та чемний персонал, розумні та чуйні власники. Усі ці елементи відображали «Схил гори», як символ самого Вільденбургу.

До 30 років подружжя не могло мати дітей. Аутан та Лютеста, які не вірили до цього ні в одну релігію, вперше пішли в церкву просити помочі у Бога. Але для них він мовчав… Ні знаку не надсилав, ні слова божого він не промовляв. Щодня протягом року пара відвідувала церкву, але без результатів. Усі спроби зачати дитину закінчувались невдачею. На власників готелю впала велика депресія. Саме місце «Схил гори» почало занепадати, лише персонал, як три кити, які тримають континенти, тримав в руках своїх готель. Аж раптом в один із вечорів Лютеста досить довго блювала, у неї незначно боліло в області живота та відчувала вона втому. Аутан швидко викликав до себе лікаря, який після огляду сказав чоловіку: «Ваша дружина вагітна». Через вісім місяців, недоношеним у них родився малюк, якого назвали вони Ксав’є. Якби ж вони знали, кого вони призвели на світ, Лютеста зробила би, незаконний у той час, аборт. Щире кохання подружжя призвело на світ антихриста та зло.

У перші роки народження хлопчика Лютеста і Аутан почали помічати дива у готелі: від нещасних випадків помирав персонал, як то статуя впаде на прибиральницю, чи то кухар наштовхнеться на ножа. До народження Ксав’є цього всього не було, але сім’я Болонтізів була сліпа від радощів після народження сина, поки офіціант не накинувся із сокирою до ліжка маленького Ксав’є із криками: «Цей виродок має померти, ви народили диявола, ВИРОДОК МАЄ ПОМЕРТИ!» Охоронець, який вчасно прибіг до кімнати вистріли прямо у голову збожеволівшому офіціанту. У той день свідомість Лютести похитнулася… Вона любила свого сина, як мама, але ненавиділа його, як істоту. Ось це роздвоєне бачення сина призводило до того, що в певний час жінка піклувалася про маленького Болонтіза,  а в інший раз готова була кинути його скронею об загострений кут, лиш би він помер. Після цього Аутан не покидав ніколи Лютесту, він ходив за нею весь час, лише коли мав терміново відійти, тоді ставив біля неї охоронця. Чоловік кохав жінку, через стільки років проведених разом його серце досі горіло від неї, тому не міг її відпустити заради сина.

Коли ж Ксав’є виповнилося 10 років, Вільденбург почав гнити, як місто, а разом з ним помирав і готель. На той момент Лютеста і Аутан, розуміючи, що відбувається, по-трохи почали звільняти людей, ніби оберігаючи їх від смертей, які продовжували ставатися при дивних обставинах. Малий Болонтіз у свої роки був досить здібним і неймовірно розумним хлопцем. Вже тоді він пропонував тату змінити інтер’єр будинку, показуючи власні наробітки. В один із днів Ксав’є підійшов до Аутана і сказав, що почнеться війна на іншому континенті, жорстока та непотрібна.  Батько лише посміявся та погладив по голові малого Болонтіза, але через декілька років, згадуючи слова сина, Аутан посивів. Лютестине роздвоєне бачення нікуди не зникло, але тепер Ксав’є міг утікти від мами, коли вона ганялася за ним із ножом. Для її сина це була лише гра, де він ховався у схованку або тікав від неї, а для матері це була реальність, де вона хотіла бачити власну дитину у могилі. Проте коли жорстоке бачення не брало над нею верх, тоді вона продовжувала навчати сина малюванню, історії, стратегії, бачення світу та логіки. Аутан навчав сина бізнесу, керуванням людьми та гостроти розуму.

У 17 років Болонтіза відправили на навчання до школи Реджинальда(), аби син Аутана та Лютести міг отримати середню освіту і вони по закону змогли б передати йому у спадок готель. Ксав’є по рівню інтелекту мав значну перевагу над рештою учнів, до того ж користувався значною популярністю серед жінок, хоча до біса їх не любив. Він нікого не любив: ні чоловіків, ні жінок. Ксав’є черства людина, яка не відчуває кохання та радощів від присутності того, хто йому подобався. В один із вечорів, коли він повертався п’яний до дому(він знімав будиночок на окраїні міста), він натрапив на місцевого фокусника, який шторхонув Ксав’є в плече. Болонтізу це здалось занадто зневажливим, бо фокусник навіть не вибачився. Ксав’є проявив манерність та попросив чародія бути обачнішим, на що почув грубе речення: «Пішов на хер, п’янчуго, а ні, то я зламаю тобі морду об землю». Ксав’є дістав ножа. Для нього це була образа. Він, який так не любить людей, у той момент озвірів. Болонтіз накинувся на фокусника, після чого перерізав йому горло. Забравши у нього циліндр, він пішов далі, як нічого і не було, до себе до дому. Ксав’є сподобалося убивати. На вулиці було пусто, фокусник не кричав, лише , задихаючись, помер на вулиці. На наступний ранок поліція знайшла труп та побачила, що у нього забрали головний убір. Ксав’є ж заховав циліндра, поки не повернувся до дому. Цю справу закрили через декілька років, так і не знайшовши убивцю.

У ті моменти, коли Ксав’є не було біля батьків, смерті персоналу стрімко зникли. Ніхто більше не помирав, не зникав і не божеволів. Зникло й Лютестине роздвоєння. Вона була абсолютно нормальною жінкою, яка займалася керівництвом готелю та продовжувала піклуватися про свого коханого чоловіка. Здавалося, що це місце знову зажило, але скоро на поріг готелю ступила його нога. У чорному циліндрі, чорному смокінгу, чорні довгі штани із жакардовим ременем та темні замшеві черевики. Ксав’є повернувся до дому. Коли він відчинив двері та зайшов усередину, на кухні помер чоловік від серцевого нападу. Ксав’є підбіг до матері, аби обійняти її, але жінка лише відштовхнула його із словами: «Ти не моє дитя, монстр, монстр,  монстр…», після чого Лютеста втратила свідомість. Аутан із болем і сумом спостерігав за цим всім. Його довгоочікуваний ангел, який з’явився на світ, виявився лише оболонкою демона у плоті. Він не знав кому вірити, чи коханій дружині, яка сходить з розуму при бачені сина, чи сину, який повний таємниць у середині. Одне він розумів, серцем відчував, що відлік часу до його смерті розпочався.