Читати книгу - "Це вище небес та сильніше нас, Анжеліка Горан"

Відверто про головне

   — Давай наступного разу? — Невпевнено промовила я, намагаючись звільнитися з клітки Денових рук, таких сильних, але водночас лагідних.
   — Сьогодні. — Хлопець підхопив мене наче пір'їнку, перекинув через плече й поніс в невідомому напрямку.
   Я почала бити його кулаками по спині, але це не дало жодного результату. На що я взагалі сподівалася? Навіть Антону не вдалося перемогти, тож дивно, що в мою руденьку голівоньку прийшла думка, що в мене це вийде. — Відпусти. — Заскиглила прямо в самісіньке вухо Дена.
   — Спроба зарахована, але — ні. — Відгукнувся той, ставлячи мене на підлогу навпроти чорних дверей.
   Ми опинилися в темному коридорі, в кінці якого, немов самотній маяк — блимала лампочка. Не полишаючи надії вдало здиміти, я озирнулася. Навкруги лише однотипні двері та пошарпаний лінолеум на підлозі. Вихід був один — за спиною Дениса, звідки ми й пришли.
   Поки я розмірковувала хлопець розчинив переді мною двері й тримаючи за талію, підштовхнув всередину.
   Мене зустріла невеличка кімнатка. Попереду я помітила шкіряний диван кремового кольору, зліва — високе дзеркало з тумбочкою, а праворуч — вішак для речей. На пофарбованих стінах де-не-де відлущилася зелена фарба, але всюди були розвішені постери, на яких позували напівроздягнені чоловіки. Щось мені підказувало, що це якісь відомі бійці. Щоправда, жодного з них я не впізнала, але то взагалі не показник, оскільки експерт з мене, відверто кажучи, ніякий.
   Дерев'яна підлога неприємно скрипнула, коли я зробила крок.
   — Чому ми тут? — Розвернувшись до Дена, запитала я.
   — Бо нам потрібно поговорити. — Спокійно відказав той, зачиняючи за собою двері на ключ. — А це, щоб нам не завадили. — Коротко пояснив, кинувши ключі на тумбочку.
   — Не хочу казати очевидних речей, але мені здається, що тобі потрібно до лікаря, враховуючи ваш запеклий бій з Антоном. А натомість ти тут, зі мною. — Я знизала плечима, немов і справді не розуміла ірраціональних дій свого колишнього.
   Денис сів на диван, розслаблено відкинувшись на спинку. Він поплескав місце поруч з собою. — Ходи сюди.
   — А може я просто піду й ми поговоримо іншим разом? — Я несвідомо закусила нижню губу.
   Юнак нахилився вперед, не зводячи з мене затуманеного погляду. — Не роби так. — Сказав він, важко зглитнувши.
   — Як так? — Не розуміючи в чому проблема, я ще більше закусила губу.
   — Моя ніжна кішечка... — Хлопець підхопився з місця та притягнув мене до свого сильного тіла.
   — Що ти робиш? Відпусти! — Мені, звісно, подобалося відчувати тепло від його міцних рук. Однак, коли він помістив мене в себе на колінах та ніжно погладив підборіддя, я розхвилювалася не на жарт. — Гей! — Я мотнула головою, намагаючись за цим жестом приховати те, наскільки мліла від його близькості. Самоконтроль? Ні, не чула...
   Ден самовдоволено посміхнувся. Його пальці торкнулися моєї щоки та провели лінію, від вилиці до шиї. Мене захопила хвиля блаженства, тому я, немов на автопілоті, відкинула голову назад, відкриваючи йому ще більше простору для дій.
   — Повтори те, що сказала біля рингу. — Я відчула як теплі, злегка вологі вуста ніжно припали до шиї. Від гарячого дихання юнака на моїй шкірі, мені стало дещо лоскотно, але достатньо приємно.
   — Ти про що? — Голос по-зрадницьки тремтів. Б'юсь об заклад, Ден не тільки помітив це, а й задоволено посміхнувся. Зі зрозумілих причин, я поки не мала змоги поглянути в його вродливе обличчя, яке майже ніколи не полишало мої дівочі мрії та думки, але могла заприсягтися, що так і було.
    Коли хлопець провів язиком по шиї, а потім злегка прикусив чутливу шкіру, я не втрималася та шумно видихнула повітря.
   — Скажи те, що говорила біля рингу. — Він повторив своє прохання, що віддалено нагадувало наказ.
   — Я... — Губи лагідно зімкнулися трохи нижче підборіддя.
   — Далі. — Від наполегливості в голосі та діях Дениса, я на якийсь час забула як дихати.
   Зібравши по крихті залишки своєї сили волі, спромоглася впертися долонею в його груди й бодай трішки відсунути від себе. Пильно зазирнувши у небесні очі, що затягла поволока ледве стримуваного бажання, я провела великим пальцем по нижній губі Дена, де вже давно помітила ранку. — Тобі боляче? — Мені було шкода його, хотілося забрати все погане й огорнути турботою.
   Хлопець відповів не відразу, спершу він поцілував мій палець. — Я переміг дракона й принцеса тепер МОЯ. То чому ж вона не може віддатися на милість своєму коханому чоловіку й зізнатися в почуттях? Тим паче якщо вже робила це раніше. — Перехопивши руку, що пестила його вуста, Ден поцілував долоню, потім перейшов до зап'ястя, далі лікоть, трохи вище й нарешті дістався плеча, а за ним і ключиці. Поглянувши на мене, його обличчя заблищало від задоволення. — Те, як ти реагуєш на кожен мій доторк — безцінно. Це і є відповідь, котра красномовніша найсолодших зізнань у коханні. Я вже казав, але ніколи не втомлюся повторювати. Ти — МОЯ! І я нізащо не відпущу тебе...
   — Це не тільки від тебе залежить. — Нагадала я, але за секунду затремтіла від того, як він ніжно провів пальцями вздовж моєї спини. Кожен його доторк був, немов ковток п'янкого трунку, котрий відчиняв двері до Раю.
   — Твоє тіло згодне зі мною, тож не опирайся. До того ж я маю до тебе пропозицію, котра доведе серйозність моїх почуттів і намірів. — Притиснувши моє занадто податливе тіло до свого власного — гарячого й міцного, немов камінь, він припав до губ, забираючи те, що вже давно належало тільки йому одному.
    Наш поцілунок був пожадливим, вибагливим, він не тільки не міг погасити пожежу всередині нас, а навпаки — підкидав ще більше дрів до цього запаморочливого багаття. Раптом Денис перервав момент ейфорії, але не відвів очей. Він торкнувся пальцями мого підборіддя, а вільною рукою стиснув стан. Коли пролунав його приглушений шепіт, всередині мене все затріпотіло. Це не могло бути правдою... Я просто не вірила в те, що щойно почула на власні вуха.
   — Ти станеш моєю дружиною? — Юнак повторив своє питання. Напевно йому здалося, що я просто не розчула з першого разу. Невже я чую хвилювання в його голосі?
   Важко ковтнувши слину, мені вдалося витримати пронизаний благанням погляд блакитних очей, що нагадували цієї миті розбурханий океан. — Не потрібно... Не кажи те, про що можеш пошкодувати...
   Закоханий хлопець не дозволив мені договорити, нахабно перервавши потік слів сповненим жаги цілунком. За мить він різко відірвався від моїх губ і погладжуючи мою щоку кісточками пальців, гаряче запитав. — Ти вийдеш за мене?
   — Тобі не здається що занадто мало часу минуло для пропозиції, котра кардинально змінить наші життя? —  Я передчувала, що Ден знову перехопить ініціативу й заволодіє моїми вустами, змушуючи забути про все на світі. Отже, вчасно хитнула головою вбік, уникнувши ще одного шаленого, немов буревій, поцілунку. — Це важливо. — Міцно стиснувши щелепу, запитала я.
   — Я кохаю тебе, ти — мене. Наші почуття сильніші від нас, ми потрібні одне одному, як повітря. То навіщо чогось чекати? — Денис лагідно погладив моє стегно. — Та й, крім того,  мені вже двадцять п'ять років. Я не дитина, а дорослий чоловік.
   Від почутого я відчула нестримне бажання закотити очі, що майже відразу й зробила. — Ми знайомі трохи більше двох місяців, яке заміжжя? Ні, тобі точно потрібно до лікаря. Певно Антон все ж зачепив щось важливе. — Я скрушно захитала головою.
   — Ти не впевнена у своїх почуттях? — Хлопець схопив моє обличчя долонями, повертаючи до себе.
   — Не в тому річ...
   — Якщо не в тому, то які проблеми? Мої батьки одружилися через місяць після знайомства й разом вже майже тридцять років. Головне, щоб тут... — Ден поплескав стиснутим кулаком по грудях, саме там, де билося його гаряче серце. — ...щоб відкликалося до людини. Якби ти тільки могла відчути те, що і я... Якби побачила наскільки потрібна мені. Як мені добре лише від того, що ти є в цьому світі. Моє життя було пустим і позбавленим сенсу, але ТИ змінила його, змінила мене... Навчила кохати по-справжньому, показала істинне щастя... Рито, твоє ім'я віднині викарбуване на моєму серці. — Він помітив як сіпнулися мої вуста та притис до них пальця й ласкаво відказав. — Дозволь закінчити.
   Я показала очима, що готова його вислухати, тож Денис продовжив. — Моя пропозиція лише здається імпульсивною. Насправді ж, я весь минулий тиждень розмірковував над нею. І, зізнаюся, коли побачив тебе сьогодні з Антоном, вирішив, що доля розпорядилася замість мене, забравши тебе без можливості повернути. Однак ти довела протилежне. Попри те, що прийшла з моїм ворогом — хвилювалася за мене... А те, як ти на очах у всіх присутніх вчепилася в сітку, як вперше зізналася в коханні — подарувало мені стимул. Я зрозумів, що маю перемогти за будь-яку ціну, бо ти варта, щоб за тебе боролися. Тож, будь ласка, стань повністю моєю, довірся мені, й обіцяю, що нізащо не зраджу твоєї довіри. — Він дивився на мене, немов від того, що я зараз відповім залежало його життя.
   — Коли ми зустрічалися, ти не розповідав про наші стосунки батькам, а зараз пропонуєш заміжжя... — Я досі не могла повірити в реальність того, що зараз відбувалося.
   — Батько знає. — Спокійно відповів Ден, прибравши пасмо волосся з мого обличчя за вухо. — Він навіть зрадів.
   — У тебе все так просто! — В серцях випалила я, стиснувши вуста в тонку лінію. — А як же твоя зрада? Якщо забув, то я нагадаю — ми розійшлися, бо ти зрадив мені з іншою дівчиною. Що скажеш?
   — Я знав, що ти про це згадаєш, тому... — Денис ніжно підняв мене на руки, неначе найтендітнішу квітку й обережно посадив на диван. Потім рушив в інший бік кімнати та зупинився навпроти вішака з одягом. Діставши телефон з кишені штанів, він повернувся до мене. — А ось і докази...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍