Читати книгу - "Веселий ярмарок"

на притрушену снігом ковзанку. То діти притрусили, наша весела зміна. А ось одне насуплене обличчя: стара з лопатою й ломиком сварить дотепну дітлашню. А-я-яй, бабо! Непедагогічно це! Вам би записатися до університету культури!

Треба, ой як треба вміти бачити диво у звичайнісіньких речах. Оно тролейбуси застигли в ряд перед заметами. Вони схожі на мамонтів, що заніміли у вічній мерзлоті. Та не біда, скоро звільняться електричні мамонти з білого полону, бо вже гарчить сніжними барсами снігозбиральна техніка. А люди пробіжаться по морозцю, нахапаються вщерть цілющого повітря, розпашіло увірвуться на робочі місця і довго згадуватимуть перший сніг!

СКЛАДОВІ УСПІХУ СНІГОЗБИРАННЯ

Інтерв'ю

Трест «Бумбарашснігмаш» успішно веде снігозбирання. Керуючий трестом дав інтерв'ю нашому кореспондентові, який його взяв.

К о р. Успіх сам не приходить, він пов'язаний із зміцненням трудової дисципліни, з впровадженням нової техніки, чи не так?

К е р. Так, хочу підкреслити, що успіх сам не приходить, що він пов'язаний із зміцненням трудової дисципліни і з впровадженням нової техніки, що дуже важливо.

К о р. Звичайно, не слід забувати про добрий психологічний мікроклімат, що панує, але нові снігозбирачі ПХУ-18 ТПРУ теж сприяли успіхові, чи не так?

К е р. Так, хочу підкреслити, що не слід забувати про добрий психологічний мікроклімат, що панує, але нові снігозбирачі ПХУ-18 ТПРУ сприяли успіхові, що дуже важливо.

К о р. І, звичайно, хто добре працює, той добре відпочиває, чи не так?

К е р. Так, хочу підкреслити, що хто добре працює, той добре відпочиває, що дуже важливо, бо хто погано працює, той просто відпочиває, а хто відпочиває, той просто не працює, а хто...

К о р. Бажаю нових успіхів!

К е р. Нема за щоі

СНІГОВА ФАНТАЗІЯ

Нарис

Сьогодні мій глибокий ранковий сон порушив дзвінок з редакції:

— З першим снігом вас, дорогий Мішелю Лукичу! Чекаємо на добірне слово з цього приводу!

Добірне слово... О, як не просто виплекати його у голові і висипати звідти на папір!

Перший сніг, перші думки... Виглядаю у вікно, і чудернацький білий сфінкс постає перед моїм зором. Гра фантазії — то мій бідолашний автомобіль під снігом. І ось уже виліплюється не міф, а реальна проблема: хіба не можна проектувати будинки з підземними гаражами? Адже не на Трінідаді і Тобаго живемо, де, між іншим, я загоряв і купався взимку у виснажливій турподорожі.

Але не особисте навіває мені перший сніг, а загальнолюдське, що випливає з особистого так само, як особисте випливає із загальнолюдського і навпаки. Я міг би пригадати африканські савани, де загоряв інтуристом і де всі ходять без штанів, бо про сніг там навіть не чували. Я міг би розповісти про Гаваї, де жиріють мільйонери, а я спостерігав з вікна готелю за бездомними на пляжах. Я міг би повідати про середземноморське узбережжя, де парився на якомусь безглуздому симпозіумі, а думками линув у рідні простори, до снігових баб. Ні! Не буду переповідати про все оте лаковане, тлінне, несправжнє...

А згадаю підсліпувату хатинку під снігом, звідки я випурхнув босоногим пташеням в орлиний лет, щоб уславити своє чорноземне коріння — основу всього сущого. Місто й досі осоружне мені з усіма отими інститутами, туалетами, тротуарами, будуарами, гарнітурами, кулуарами, партитурами, процедурами.

Пам'ятаю, так само сіявся перший сніг, а я завітав у рідне село, пожбурив шапку-соболівку, став на коліна й мовив: «Спасибі тобі, плідна рілля, що виродила мене такого!» Тоді я застудив голову, і мій дядько Онисько — комірник, ліплячи компреса на моє розпечене чоло, казав: «Сій, небоже, оте своє розумне й вічне на асфальті, бо лежнів у селі й без тебе вистачає!» Мудрі, джерельні слова! Як ви там, дорогі мої земляки, чи не забули без мене про славний агротехнічний захід — снігозатримання?

Іскриться снігова фантазія, а я вже мрію про весну, про майбутні зерна, бадилля, дерть і полову...

ЦАР АВГІЙ, СНІГ ТА АНТИСАНІТАРІЯ

Фейлетон

Усі, звичайно, пам'ятають царя Авгія з древньої Греції. Царі нам, як кажуть, до лампочки, але з антисанітарією треба кінчати. І як тут не згадати, що саме Авгій колись розвів справжнє свинство у ввірених йому стайнях. Усе могло бути, навіть епідемія, поки вичистив ті Авгійові ставні з допомогою гідросистеми Геракл, передовий для свого часу юнак, який здійснював профорієнтацію за допомогою всіляких подвигів, котрим, і це вже не секрет, завжди є місце у житті.

Директор гастроному Петро Сальтисон — не Авгій і живе, як ви здогадалися, не у древній Греції, але теж припустився антисанітарного свинства у дворі ввіреного йому гастроному. Невже він сподівається, що прийде Геракл ї прибере снігові кучугури, що прикрили тару, покидьки, гниль? Дзуськи! — як справедливо відзначали у тій-таки древній Греції. Як хтось і прийде, то санінспекція, і гірко заридають тоді антисанітарійники усіх часів від Авгіт до Сальтисона. Смійтеся на здоров'я!

СНІГ ІДЕ

Новела

Сніг іде... Падає сніг...

Вкриває землю білим простирадлом.

Землю вкриває...

І тоді падав сніг. І падав я. Але прибіг.

Прибіг! Не скорився підступній і жорстокій заметілі! Я такий!

Холодні білі зірочки танули у солоних гейзерах моїх очей.

Я стояв. Сніг ішов. Ти не йшла. Я пішов.

Засніжена велетенська ялина, мов сестра-жалібниця, шепнула мені вітами: «Спочинь піді мною...»

Прийми заповітне мерсі, моя предковічна ялино!

Хтось реготнув...

Я завмер під ялиною, мов дуб.

О, чом я не спочив у снігові назавжди? Як хтось сказав — нам спокій тільки сниться!

Тебе побачив я. Усю в снігу. В його обіймах.

В обіймах!

Його...

Негідника.

Чому дівчата так люблять негідників?

«Бо вони красиві і при грошві...»— свиснув вітер.

— Не вір йому, у нього на серці сніг!— кричала, аж розривалася, моя душа.

Ні, не почули вони мого внутрішнього зойку. Вони цілувалися, і сніг видавався їм яблуневим цвітом, білою фатою, простирадлом.

Скільки зим минуло відтоді! А сніг знову падає, ніби нічого не сталося...

Падає сніг.

Сніг...

Падає...

Тож не питайте, чому так рано засніжилися мої скроні!

Володимир Лучук

КОНІ НЕ ВИННІ

...Мені сниться,

Що я баский, необ'їжджений

кінь...

І що я п'ю темношовкову воду

Зі ставу...

РОМАН КУДЛИК

Мені сниться,

що я баский, необ'їжджений кінь,

галопом на луки мчу,

пасусь на отаві метафор

і п'ю темношовкову воду

епітетів.

Наївшись, напившись,

іржу білим віршем

і б'ю копитом об редакторський стіл.

А коли просинаюся,

то думаю:

як дикому, необ'їждженому коневі

стрибнути у класики?!