Читати книгу - "Книга імен"

привітати батька. Девід одразу впізнав Еріка Мюллера. Він виглядав розлюченим, — хоча син шалено жестикулював, щось пояснюючи, старий не хотів нічого слухати.

— Це або привид, або Кріспін Мюллер зі своїм батьком. — Девід запаморочено похитав головою. — Тільки цього бути не може. Він мав незворотну кому.

Йаель широко розкрила очі.

— Отой хлопець, що впустив агат?

— Ладен присягнутися. Просто дивовижно. Ніхто не сподівався, що він прийде до тями. Мій тато розпитував про нього через два, потім через чотири роки після нещастя, а він так і лежав у приватній лікарні в Стокгольмі, куди батьки перевезли його, тільки-но дозволили лікарі.

— Я давно перестала вірити в збіги, — стривожено прошепотіла Йаель і потягла Девіда за собою через натовп від пункту обміну валюти до першого терміналу. — А надто зараз.

— Нам слід розгадати, що пов'язує його з агатом. І з гносеями, — стиха промовив Девід і озирнувся. Але ні Кріспіна, ні його батька не було видно в морі пасажирів, що й далі прибували.

— Згода. Та передусім треба вибратися звідси, — завважила Йаель. — Поки він не підійшов до нас поновити знайомство.

Ерік Мюллер швидко натискав на кнопки свого мобільника, коли вони вирулювали з автостоянки.

— Ти впевнений, що то був Девід Шепард?

— Він, він, не сумнівайся. Якби ти уважніше слухав мене в аеропорті, ти й сам міг би впевнитись. Те саме обличчя, що я бачив поруч із Тоні Блером на фото в «Дейлі мірор» кілька місяців тому. Той самий йолоп, який скинув мене з даху, намагаючись урятувати свою нікчемну подружку, той самий, котрий украв у мене чотири роки життя.

— Едуардо, — квапливо заговорив у телефон Ерік Мюллер. — Девіда Шепарда й оту жінку щойно бачили в Гітроу.

Кріспін смикнувся в батьків бік.

— Чого це ти доповідаєш ді Стефано?

— Замовкни! — відрізав Ерік і підніс руку, застерігаючи.

Кріспін заскреготав зубами. Навіщо ді Стефано знати, де перебуває Шепард?

Батьків голос дратував його, як шкрябання заліза по склу. Йому кортіло повернутися до павільйону, зацькувати Шепарда.

Злість, зневага та бридке відчуття незакінченої справи клекотіли в душі Кріспіна. Якби не ця клята нога...

Думки роїлися в голові.

Хто ота красуня під руку з Шепардом? Його подружка дитинства, що виросла?

— Кріспіне, час розповісти мені правду, — Ерік клацнув кришкою мобільника, а Кріспін піддав газу. — Усе, задля чого ми працювали, поставлено зараз на карту, і мені необхідно знати правду. Отой агат, що зник із нашого дому дев'ятнадцять років тому, — це ти його вкрав?

Кріспін не зводив очей з дороги.

— Пригадую, ти ставив мені це саме питання через два тижні після того, як я вийшов із коми.

— Ти хочеш сказати, що й відповідь буде та сама?

— Ясна річ. Але я й досі чекаю твоєї відповіді на моє питання. Який інтерес має ді Стефано до Девіда Шепарда?

Ерік Мюллер пильно подивився на сина.

— Скидається на те, ніби наш амулет знову виплив.

— Он як? Тоді ти маєш розуміти, що я тут ні до чого.

— Мені відомо, що ним володіє син покійного сенатора Шепарда.

В очах у Кріспіна потемніло. Мій амулет у Шепарда?

— Вертаймося, — промовив він, шукаючи, де розвернутися. — Я знайду цього сучого сина.

— Облиш, — обірвав його Ерік. — Це справа для Темних янголів. Отже, повернімося до нашого питання. Цікаво, правда ж, що наш камінь опинився саме в Шепарда? Тим більше, що зник він того самого дня, коли ми були в гостях у їхньому домі, — і коли ти покалічився.

Виходить, Шепард украв не тільки чотири роки мого життя, а й амулет, що зберігався в нашій родині з дванадцятого століття. І крадій тут. Поруч.

Раптом Кріспін усвідомив із цілковитою ясністю, що сама Доля поставила сьогодні в нього на шляху Девіда Шепарда.

«А це зовсім непогано, — сказав він собі, намагаючись повернути душевну рівновагу. — Який дивовижний збіг. Шепард був разом зі мною, коли наш амулет пропав, і тепер, в апогеї моїх зусиль, він його мені поверне. Правда, сам він іще нічого не знає».

Тут Кріспін удав здивування.

— Цікаво? А чому?

— Тому що Шепард працює на наших ворогів, — сердито відрубав Ерік. — Саме з цієї причини я й наполягав, щоб ти мене сьогодні зустрів. Він передав агат нашому найнебезпечнішому супротивнику, рабину Бен Моше, того самого дня, коли Темні янголи його вбили. Незбагненним чином Шепардові вдалося зникнути з самоцвітом — і з усім умістом сейфа Бен Моше. Проте це всього лише відстрочення. Темні янголи його розшукають. Особливо тепер.

— І що ще розповів ді Стефано?

— Він щойно сповістив мене про нові подробиці з записів підслуховування в