Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Розділ 25

Каміла

Я була шокована. Це єдина емоція котра зараз взагалі існує в мені. Так, Ігор був достатньо несправедливим на заїзді. Він декілька разів збирався підрізати Макса. Через це я вже хотіла обуритися на нього, але Максим виявився швидшим. Доки я,Стас і всі інші підійшли до них то говорити вже не було потреби.Вони як два півні зчепилися. І було це не надто...не приємно.Стас і Вадим відтягнули Макса і я помітила що його брова розсічена а також з губи лилася кров.Перевівши погляд на Ігоря, думаю не важко було зрозуміти хто з них спритніший.Бо травми Макса в порівнянні з Ігоревими це крапля в океані.Тому я першим чином підійшла до Ігоря.

-Що у вас відбулося?-спитала я озлючено його.

-Нічого.Просто недорозуміння.І взагалі...твій братик неадекватний.Як я тепер в коледж піду. Авторитету міста хтось обличчя розсік? Сука. 

-Заспокойся. Думаю що нічого страшного не станеться якщо ти трошки скористаєшся тональником. І Макс би не накинувся  просто так.Я бачила як ти його підрізав. Це було не справедливо.А також не чесно.-сказала я вже витираючи салфеткою його кров з обличчя.

-Ну вибачте.Я не хотів програти.-сказав той розлючено.

-Спробуєш говорити зі мною в такому тоні, я піду.-дурна погроза але чомусь на нього подіяла.

-Та мовчу я... Ай.

Він сіпнувся коли я випадково зачепила зламаний ніс.

-Вибач.

Все ж у мене вийшло майже витерти всю кров з його обличчя.Тепер було чітко видно побитий ніс, розбиту губу, багато синців і...загалом зараз його обличчя було зовсім не таке як ще пів годии назад. 

-Я поговорю з Максом. -сказала я.

-Ніби він тебе послухає.Все добре,Кам. Дякую тобі.-сказав він.

Я кивнула а тоді почала помалу відходити від нього.

-То...я піду?

-Так.Напевно.До зустрічі.-сказав він посміхнувшись.

-А ми ще побачимося?-здивовано спитала я.

-Ну я не знаю.Можливо так, а можливо і ні.

Я кивнула головою а тоді остаточно розвернулася і покрокувала з території перегонів.Хлопців уже не було, адже на місці де стояли їхні моцики вже було  пусто.Тому я викликала таксі і поїхала до квартири. Там було пусто. Але все ж я дочекаюся на Максима.Можливо він прийде не сьогодні а завтра.Я це розумію.Але все ж хочу застати його за першої ж нагоди. Його вчинок є не правильним.І...я не бачила його жодного разу таким злим.Навіть при розмові з Георгієм він здавався більш стриманим. Мій телефон задзвонив. Я вже сиділа у вітальні і дивилася якийсь фільм по телику.

-Алло.-привіталася я.

-Камілка, ну це не правильно.Не дзвониш, не розказуєш, що там у вас твориться.-почула голос Каті.

-Кать...знаю що це прозвучить надто стандартно але я просто замоталася. У знак виправдання можу сказати що мені соромно.

-Окей.Якщо це було таке вибачення то я його приймаю. Ти як?Макс також пропав.Невже він і замотався?Тобі я хоча як дзвоню то додзвонююся а він взагалі від мережі випав.

-За Макса не знаю.Можливо.Думаю тобі краще самій з ним поговорити.

-Таааак. Що вже сталося?Востаннє ви ішли у кіно разом з іншими.І тоді ти інакше висловлювалася.Можна поцікавитися що сталося?

-Нічого. Абсолютно нічого.І доречі це було тільки вчора.

-Ох.Розуниця.Не хочеш казати я не наполягатиму.Ви на осінні канікули повертаєтеся?Це вже питання батька.

-Не знаю.Ми про це не говорили.А Макс зазвичай приїжджає?

-Макс зазвичай приїжджав як мама просила а так то ні. Ти ж розумієш що вони з татом як кіт з собакою. І ті мені здається можуть поладнати.

Я почула що двері відчинилися.

-Добре Катя, я тобі подзвоню.Обіцяю. 

-Добре.Надобраніч

-Солодких снів.

Я вимкнула телефон і піднялася.Вийшла у коридор і побачила що Макс всівся на невелику табуретку.

-Макс, де ти був?-я глянула на годинник.-Третя година ночі.Третя! Завтра до універу.І минулу ніч не спав.

-Каміла,в тебе мій батько вселився?Заспокойся.-сказав він ледь чутно.

Він піднявся і колихнувся.Ну тепер на всі запитання я отримала відповідь.

-Совість є?-спитала його.

-В мене?Думаю що десь загубилася.-відповів він посміхаючись.

Гуморист.

-Іди в душ а тоді спати.Рано до універу.-сказала я і відійшла пропускаючи його.

Він ступив крок а тоді знову ледь не впав. Макс почав сміятися.Смішно йому! Я ж чисто заради того щоб він дорогою до своєї кімнати голову не розбив, вирішила його провести.Про душ взагалі помовчу.Коли Макс уже сидів на ліжку я важко видихнула.

-Чекай тут.Я зараз аптечку принесу.-сказала я.

-Угу.-сказав він і ліг на подушку.

-Е ні. Не вистачало щоб я ще й роздягала тебе. Давай вставай. І постарайся не заснути.Я скоро.

Він все ж піднявся.

-Так бос.

Я вийшла з кімнати і взяла у аптечці перекись та вату.Повернувшись до кімнати ледь не розсміялася. Макс сидів заплющеними очима і ледь не спав.Дійсно, схоже йому заснути-раз плюнути. І через цю його нетверезість я так і нормально з ним не поговорила.Все ж я сіла поруч і торкнулася його плеча.Він сіпнувся і скрикнув.

-Я не сплю!

-Так.Я бачу що не спиш.-сказала я посміхаюись.

Тоді змочила вату і торкнулася його брови.

Він скрикнув.

-Терпи! Не треба було бійку починати.-сказала я.

-Хочеш мою совість пробудити?Цей твій козлик мені моцик помнув.Ти бачила?

-Бачила.Але все одно це не причина для бійки.

Я бачила як він стиснув губи від чого цівка свіжої крові потекла підборіддям. Коли ж я все ж провела всю дезінфекцію то він бахнувся на ліжко.Я хотіла вимкнути світло як його рука схопила мою і я не зрозуміла в який момент опинилася з другої сторони від нього на ліжку.

-Макс!Я бачу твоєї совісті і в принципі не було.

Але схоже він уже заснув.І клас! Тепер я притиснута його рукою до його ліжка. Я спробувала вибратися але він тільки сильніше мене притиснув до себе. Я почала його штовхати у плече але він навіть не зреагував.Якщо його нарколепсія саме зараз знову почалася то шансів збудити його немає. Клас!Мені нічого не залишилося як заплющити очі і пробувати заснути поруч з цим трактором. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍