Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » П’ятнадцятирічний капітан

Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"

191
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 96
Перейти на сторінку:
наказав:

— Залишайтеся тут! Я піду на розвідку до табору.

— Дозвольте комусь із нас супроводжувати вас, містере Дік.

— Ні, Томе, я піду один. Я зможу непомітно підкрастися до табору. Чекайте на мене!

Маленький загін, на чолі якого йшли Дік Сенд та Том, зупинився. Дік пішов вперед і одразу зник в темряві, яка в проміжках між спалахами блискавок була абсолютно непроглядною.

На землю впали перші великі краплі дощу.

— Куди пішов Дік? — запитала місіс Уелдон, наблизившись до старого негра.

— Ми побачили якийсь табір, місіс Уелдон, — відповів Том. — Табір, можливо, й селище. Наш капітан вирішив піти на розвідку, перш ніж відвести нас туди.

Місіс Уелдон більше нічого не запитувала.

Через три хвилини Дік Сенд повернувся.

— Ходіть за мною! — радісно вигукнув він.

— В таборі нікого немає? — запитав Том.

— Це не табір, — відповів Дік, — і не селище. Це прості мурашники.

— Мурашники? — закричав кузен Бенедикт, одразу пожвавівши.

— Так, містере Бенедикт, але мурашники висотою щонайменше дванадцять футів. Ми спробуємо забратися в них.

— Однак, в такому випадку, це, напевно, будівлі ратних термітів, — сказав кузен Бенедикт. — Лише ці комахи-будівельники здатні створювати монументальні споруди, які зробили б честь будь-якому архітекторові.

— Терміти це або ні, — відповів Дік Сенд, — але нам доведеться виселити їх, містере Бенедикт, і зайняти їхнє місце.

— Вони зжеруть нас! І матимуть рацію.

— В дорогу! В путь!

— Та ж зачекайте-но! — додав кузен Бенедикт. — Я думав, що такі мурашники можна зустріти лише в Африці.

— В дорогу! — голосно крикнув Дік Сенд; він боявся, що місіс Уелдон почує останні слова ентомолога.

Всі поспішили за Діком Сендом. Здійнявся скажений вітер. Великі краплі дощу забили по землі. Буря вирувала не на жарт.

Незабаром подорожні дісталися одного з конусів, що височіли над рівниною. Яки б небезпечні не були терміти, вагатися не було часу: слід або вигнати їх, або змиритися з їхнім сусідством.

У нижній частині цього конуса, спорудженого з особливої червонястої глини, виднівся вузький отвір, який Геркулес за декілька секунд розширив ножем до таких розмірів, що крізь нього могла пролізти навіть така велика людина, як він.

На великий подив кузена Бенедикта, жоден із багатьох тисяч термітів, які повинні були займати мурашник, не показувався. Невже власники покинули конус?

Коли Геркулес закінчив свою роботу, Дік Сенд та його супутники по черзі прослизнули всередину будівлі і Геркулес заповз останнім якраз тієї миті, коли дощ хляпнув з такою силою, немов хотів загасити блискавки.

Однак тепер вже нічого було боятися шаленого буревію. Щасливий випадок привів подорожніх в притулок надійніший за намет чи навіть хатину туземця.

Це був один із тих конусів, про які лейтенант Камерон говорив, що мистецтво термітів заслуговує на більший подив, аніж мистецтво древніх єгиптян, що спорудили піраміди.

«Щоб зрівнятися з термітами, — стверджував він, — людям необхідно було б побудувати щонайменше гору Еверест, одну з найвищих вершин Гімалаїв».

Розділ п'ятий. Лекція про термітів, прочитана в термітнику

За декілька хвилин гроза несамовито вирувала, як ніколи в помірному кліматі. Для Діка Сенда та його супутників було великим щастям, що вони натрапили на цей притулок.

Дощ сипав не окремими краплями, а лив як із відра. Часом потоки води лили на землю суцільною стіною, як Ніагара. Немов на небесах перекинувся догори дном неосяжний басейн і вся вода з нього одразу ж вихлюпнулася на землю. Така злива миттєво перетворює рівнини на озера, а струмочки — на бурхливі потоки; річки виходять з берегів і запруднюють величезні території. На відміну від помірного поясу, де чим сильніше гроза, тим вона коротша, в Африці найсильніші грози часто тривають впродовж декількох днів.

Як хмари можуть накописити стільки електрики? Звідки береться стільки водяної пари? Важко зрозуміти це, проте саме так воно і є — ми немов би переносимося в епоху великого потопу.

На щастя, товсте склепіння термітника виявилося непроникним для зливи, в цьому вони не поступалися міцним бобровим хатинкам. Навіть якщо б на них хлинув цілий водоспад, жодна крапля води не проникла б всередину.

Як тільки мандрівники зайняли термітник, найперше вони ознайомилися з його нутрощами. Світла ліхтаря було достатньо, аби оглянути його повністю. Споруда конусної форми сягала всередині дванадцять футів у висоту та одинадцтяь футів у діаметрі, окрім верхівки, яка мала круглу форму на кшталт цукрової голови. Товщина стін досягала одного фута і до них прикріплювалися декілька поверхів комірок, відокремлених один від одного проміжками.

Може здатися неймовірним те, що загони нікчемних комах будують такі монументальні споруди, проте факт залишається фактом: термітники досить часто зустрічаються у внутрішніх областях Африки. Голландський мандрівник минулого століття Смітман розміститися на верхівці одного із таких конусів разом з чотирма своїми супутниками. Лівінгстон бачив в Лунде декілька термітників з червоної глини заввишки п'ятнадцять та двадцять футів. У Ньянгве лейтенант Камерон не раз помилявся, вважаючи здалека селищами великі скупчення таких мурашників. Він відкрив велетенські термітники, справжні будівлі заввишки навіть не двадцять, а сорок та п'ятдесят футів. Це були величезні конусоподібні споруди округлої форми, а з їхніх боків стирчали вузькі прибудови на зразок дзвіниці якогось собору.

Тож, які терміти будують такі дивовижні споруди?

— Ратні терміти, — без коливань відповив кузен Бенедикт, ледве ознайомившись з матеріалом, з якого було побудовано мурашник.

Стіни, як ми вже зазначали, було зведено з червонястої глини. Якби їх було зліплено з сірої або чорної землі, то їхнє будівництво слід було б приписати «термітам кусючим» або ж «термітам жахливим». Неважко помітити, що назви всіх цих комах не дуже заспокоюють, і вони могли подобатися тільки такому пристрасному ентомологові, як кузен Бенедикт.

У порожній центральній частині конуса, де спочатку розташувався маленький загін, не вистачило б місця для всіх, проте комори, розташовані ярусами, вільно могли вмістити людей середнього зросту. Уявіть собі ряд відкритих ящиків, а в глибині цих ящиків мільйони комірок, які раніше займали терміти, і ви легко зрозумієте внутрішній устрій мурашника. Ящики ці були розташовані ярусами, один над одним, неначе ліжка в каюті пароплаву. На верхньому ярусі розмістилися місіс Уелдон, маленький Джек, Нен та кузен Бенедикт. Нижче влаштувалися Остін, Бат та Актіон. Дік Сенд, Том та Геркулес зосталися в найнижчій частині конуса.

— Друзі, — звернувся юнак до двох негрів, — підлога сиріє. Потрібно зробити насип з глини. Відколюйте глину від нижньої частини стін. Але обережно, не затуліть отвір, через який проходить повітря, а то ми задихнемося.

— Але ж ми тут на одну ніч, — відповів старий Том.

— Тож відпочиньмо гарненько. Адже за десять днів ми

1 ... 54 55 56 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «П’ятнадцятирічний капітан», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "П’ятнадцятирічний капітан"