Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

- Так, не в те горло пішло, - видихнула Аліса, поглядаючи на друзів.

Коли до них підійшов Вадим, дівчата раптом засумнівалися в його адекватності. Може він просто компанії переплутав, хоча спільного тут мало і те, як він дивився на Діану, доводило, що він не помилився.

- Потанцюємо?

- Головою вдарився чи що? - із занепокоєнням запитала вона.

Вадим усміхнувся, немов чекав на цю відповідь.

- Просто люди гроші поставили на те, погодишся ти чи ні. Але можеш відмовитися, особисто я нічого не втрачу.

- А хто поставив на те, що я відмовлюся? - несподівано зацікавилася Діана.

- Вероніка і... Жанна.

- Тоді я погоджуся, ходімо, - вона схопила його за руку і потягла ближче до центру, де було напівзотліле багаття. Заради того, щоб ненависні колеги програли, вона й не на таке піде.

Діана обійняла Вадима за плечі й дозволила музиці поглинути їх із головою. Її руки на його плечах, його - на її талії. Відстань між ними менша, ніж мала б бути у ледь знайомих людей, але нікого це не хвилювало. Вони рухалися, думаючи про своє.

Задоволення в цьому танці було мало. До того ж коли Вадим скорочував відстань між ними, Діана губилася. Вона не могла дозволити йому відчути смак перемоги, тому всі знущання сприймала жартома, підігравала, немов так і задумано.

Не вдивляючись у натовп, помітила, що за ними спостерігають Вероніка з Агатою. Ледь очі не випали від такого. Тоді ж побачила погляд Діми, що стоячи з Валерою, з нерозумінням поглядав у їхній бік. Адже нічого не пояснюючи, Діана почала танцювати з одним із "цих". Решта подумають, що вона збожеволіла, а тут просто бажання помсти змушувало терпіти. Але Діані не були неприємні його дотики, радше вона сама навіяла собі, що вони мають їй не подобатися, і вірила в це.

Так загрузла у власних думках, що не одразу помітила усмішку Вадима, яку він ледве стримував.

- Ну що ти смієшся?

- Не було ніяких ставок, - зізнався хлопець.

Діана зупинилася. Стукнула долонями його в груди, сподіваючись відштовхнути, але він притягнув її до себе, вже не відпускаючи.

- Я суперечку програв. А Рік мені так мститься. Моє завдання було, щоб ти погодилася.

- От же гівнюк, - процідила вона. - Як я буду своїм це пояснювати?

- Так, як і хотіла, - запропонував Вадим.

Музика закінчилася, і він розімкнув обійми.

Тепер підходити до своєї компанії було особливо незручно. Діма з Алісою сиділи на лавці й з усмішками дивилися на неї. Напевно, вже собі цілу історію уявили, і не повірять же, що вона не навмисно.

- На нас посперечалися, зрозуміло вам? - видала Діана. - Не треба ось цього всього.

- Та ми тільки почали, - веселилася Аліса. - Дімо, давай про них фанфік напишемо?

- Вранці почнемо, у мене є кілька ідей, - сміявся він.

- Господи, ви нестерпні, - Діана змахнула руками та підняла голову до неба.