Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

про свої цінності, яких, на мій погляд, нам бракувало (спільнота, друзі, подорожі), та просила його докладати більше зусиль до покращення цих сфер нашого життя. Ми навіть зверталися до жахливого психотерапевта для пар, який цитував власні кульгаві публікації з Фейсбука та пропонував нам, невротикам-євреям, вдатися до екстремальних видів спорту, щоб відновити зв’язок. За іронією долі ми тепер пов’язані взаємною неприязню до нього.

Під час однієї з тих непростих розмов Скотт сказав, що я ніколи не слухаю, коли він описує свою роботу.

— Ти вважаєш те, чим я займаюся, нудним, — мовив Скотт. — Це не так. Ми намагаємося допомагати рятувати життя жінок, удосконалюючи онкоскринінг молочних залоз.

Він мав рацію. Я ніколи до пуття не розуміла сутності його роботи. Попри те що працюю в технічній галузі, я не надто знаюся на техніці (насилу опанувала дзеркальний фотоапарат). Коли мене запитували про роботу Скотта зі штучним інтелектом у «Ґуґлі», я зазвичай відповідала мішаниною слів «машинне навчання», «комп’ютерний зір» і «рентгенографія», доки мені співчутливо кивали, і розмова тривала далі.

Зрештою довгі чотири місяці закінчилися, і Скотт прилетів через усю країну, щоб побачити мій виступ на TED, присвячений романтичним стосункам. (Я не прогледіла іронії: на тлі моїх потуг допомогти іншим вибудувати міцне кохання мої стосунки розсипалися на друзки.)

Скотт запросив мене до того вишуканого ресторану, щоб відсвяткувати мій виступ. І тоді я нарешті вирішила довідатися, чим він заробляє на життя.

Скотт пояснив основи своєї праці: те, що він робить і як це може сприяти розвитку рентгенології. Я сиділа, слухала, як Скотт розкриває тонкощі своєї ролі в команді, що займається мамографією, і пишалася ним. Я не могла зрозуміти, чому ніколи досі не завдавала собі клопоту розпитати його про роботу.

Перед тією вечерею я багато годин розмірковувала, наодинці та з друзями, чи не варто нам розлучитися. Я пройшла всі ті вправи та страждання, про які розповідала вище.

Але того вечора, по-справжньому замислившись над власною поведінкою, я усвідомила, як багато чого просила його змінити в наших стосунках, а сама не бажала докладати до цього зусиль.

Простих зусиль: звертати увагу, запитувати, слухати. До цієї вечері я була «шевцем без чобіт» зі старої приказки. Прагнучи допомагати іншим зі стосунками, я забула про власні взаємини.

Того вечора я неймовірно старалася зрозуміти розповіді Скотта про його роботу. Я відчинила двері — і він ступив у них. А потім відбулась одна з найкращих розмов у наших стосунках.

Я вважаю ту вечерю поворотним моментом наших взаємин, моментом, коли я осягнула, що спри­ймаю Скотта як належне і приділяю більше уваги роботі, електронній пошті та тренінгам для клієнтів.

Загалом, попри всі труднощі, стало краще. Я докладала більше зусиль і приділяла Скотту більше уваги. І Скотт прагнув краще взнавати моїх друзів, більше вкладатися в нашу спільноту та виявляти більше ініціативи у подорожах. Ми перетворили наші стосунки на більш пріоритетну сферу життя. Ми прагнули їх зберегти. І ми таки їх налагодили замість того, щоб відмовитися від них.

Якщо ви причепа, дали шанс своїм стосункам, але вони не складаються, то розірвіть їх. Вам обом буде боляче, але час рухатися далі.

Навіщо марнувати тижні, місяці чи навіть роки свого життя у взаєминах, які нічого вам не дають? Я вірю, що на вас десь чекають плідні стосунки, але щоб відкритися їм, ви маєте попрощатися з теперішнім партнером.

Зрештою Сідней надумала, що саме так їй потрібно вчинити. За кілька місяців після нашої телефонної розмови я запропонувала дівчині зустрітися в Сан-Франциско.

Ми вирішили здибатись у веганському мексиканському ресторані. Я прийшла туди заздалегідь, схвильована, що ми із Сідней нарешті познайомимось особисто. Незабаром до мене наблизилася білява жінка в яскраво-жовтому плащі. Коли я простягнула їй руку, вона міцно обійняла мене та прошепотіла: «Дякую».

Згодом, коли ми взялися за чипси із сальсою, Сідней розповіла мені, як змінилось її особисте життя.

— Наступного після нашої з вами розмови дня я просто не могла викинути з голови те, що назвала Матео старою, затертою толстовкою, — говорила вона. — Я зрозуміла, що мушу з ним розійтися. — За кілька тижнів дівчина це зробила. — Порвавши стосунки, я ніби скинула важке пальто (чи, радше, стару затерту толстовку), що притискало мене до землі.

Я кивнула. I я гордо слухала, як дівчина ухвалила рішення та виконала його.

За кілька місяців Сідней познайомилася в Нью-­Йорку з іншим хлопцем. Він був протилежністю Матео: амбітний, товариський — і постійно кидав їй виклики. Незабаром той хлопець переїхав до Сан-Франциско, щоби бути з нею. Згодом того самого року Сідней надіслала мені електронний лист, у якому повідомила останні свої новини: «Я в чудових здорових стосунках із тим, кого обожнюю. І ви допомогли мені знайти мужність, щоб досягти цього».

Піти чи залишитися, кидати все чи виправляти — складне рішення. Але якщо ви впевнені, що хочете розлучитися, надзвичайно важливо взяти при цьому до уваги почуття іншої людини. У наступному розділі ви знайдете поради щодо того, як завершити взаємини співчутливо.

Ключові висновки

1. З огляду на ухвалення рішення, завершити свої взаємини чи виправляти їх, люди часто поділяються на дві категорії: втікачі та причепи.

2. Утікачі надто швидко йдуть зі стосунків, не даючи їм шансу на розвиток. Вони плутають момент, коли закохуються, із процесом кохання й очікують, що у взаєминах мають постійно відчувати оте початкове хвилювання. Утікачі недооцінюють альтернативну вартість того, щоб навчитися працювати над плідними взаєминами.

3. Причепи залишаються у взаєминах надто довго. На них впливають когнітивні упередження, як-от помилка незворотних витрат (коли продовжуєш вкладатися в щось, бо вже витратив на це багато ресурсів) і неприйняття втрат (прагнення за можливості уникати втрат, бо їхнє сприйняття особливо болісне). Причепи відмовляються від нагоди знайти більш задовільні взаємини.

4. Для того щоб збагнути, залишатися вам чи йти, озирніться назад і визначте, чи дали ви насправді взаєминам шанс. Попросіть допомоги в когось, кому ви довіряєте, ухвалити рішення. Поставте собі запитання з гардеробного тесту: якби мій партнер був одним із предметів одягу в моїй шафі, якою б виявилася ця річ?

Розділ 15. Складаємо план розриву

Як розлучитися з кимось

Коли я поставила собі за мету допомагати людям знаходити кохання й вибудовувати міцні та тривалі взаємини, мені й на думку не спадало, що моєю роботою стануть також «консультації щодо розриву стосунків». Я знаю, що сама ідея працювати разом із кимось над планом розлучення здається дивною, але тепер вважаю її однією з найважливіших частин мого покликання. Для того щоб вибудувати взаємини своєї мрії, люди можуть спершу потребувати завершити