Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

 

♤♤♤

 

Пожежники вже повністю приборкали вогонь і поїхали. Ми вдвох стояли посеред чорних руїн пивоварні. 

— Я не вигравала це місце у чесному бою, — дивиться на мене. — Я програла парі капітану корабля, на якому я працювала, він сказав мені відновити це місце за рік і віддати його доньці. 

— Реджинальд, це його ім'я? 

— Так. — Посміхається. Це тепла посмішка, що несе у собі спогади про цю людину. — Реджи був тим, хто підтримував мене, коли я хотіла зійти з корабля і навіть забути за гроші, які мені мали заплатити… Можна сказати, що він замінив мені батька. 

— Що з ним сталося? 

— Ми повинні були бути у морі два роки і три місяці, але нам довелося повернутися… Реджинальд захворів і постійно кашляв, ми всі просили його піти до лікаря, але він казав, що це лише легка простуда. — Келі важко про це говорити, це дуже помітно. — Одного ранку, я пішла будити його на сніданок… Він не відповідав, тож я увійшла без дозволу. Капітан лежав у ліжку і вже був холодним. Він помер уві сні. Термінова зупинка, поліція.. Було жахливо. Потім нам сказали, що у Реджинальда була пневмонія. 

— Йди до мене, — вкотре за цей день обіймаю Келі. 

— Потім знайшли записку у якій він писав, що я маю відновити пивоварню, як і обіцяла йому. Адам, я не змогла виконати останню волю людини, яка замінила мені батька на цей рік. 

— Я допоможу тобі почати спочатку..

— Я не зможу. — Відходить від мене. — Мені і вперше було важко почати, а зараз тим паче я не зможу… Це важко. Емоційно важко. 

— Тоді, просто повернеш все його доньці у такому стані? 

— Так. Я принесу їй вибачення і грошову компенсацію… Пробачати мене чи ні, це вже вона сама вирішить. Я більше нічого не можу в цій ситуації.

— Піти з тобою? — Дивиться на мене. 

— Я не хочу бути обузою для тебе..

— Келі, ти не обуза. Ти дівчина, яка мені не байдужа і я зроблю все, щоб допомогти тобі. 

— Адам.. Як я можу позбутися всіх почуттів для тебе, коли ти такий? — Забуваю, як дихати. — Я так хотіла втекти від своїх почуттів до тебе, але вочевидь, це неможливо… Не будь таким милим зі мною! 

— Я закоханий у тебе, Келі Шерідан, тож я не можу інакше. 

— От знову ти… Як я можу бути холодною до тебе? 

— А тобі і не треба, — роблю крок до неї, підношу руку до її обличчя, легко торкаюсь, а потім цілую. 

Келі не відсторонюється. Навпаки — трохи піддається вперед. 

Я чекав цього моменту довше, ніж готовий зізнатися. Скільки разів уявляв, як це буде, як її губи торкнуться моїх, як вона на мить затримає подих… І ось вона тут. Я цілую її солодкі губи. Серце стукає так гучно, що, здається, вона його чує. 

— Адам, — відсторонюється від мене. — Нам краще зупинитися.

— Твоя правда, — проводжу язиком по своїх губах. 

Всередині мене вже почало з’являтися бажання чогось більшого, аніж просто поцілунок. 

— Можна я поїду разом з тобою у місто? 

— Звичайно. 

 

♤♤♤

 

Ебігейл нагодувала нас сніданком, а потім ми разом з Келі сіли на корабель і попливли до міста. 

— Чому ти вирішила піти працювати на кораблі? В тебе ж морська хвороба.

— Була. Я змогла подолати її. — Дивиться кудись в далечінь. 

— Вирішила клин клином вибивати? 

— Так. Мене цьому Еріка вчила. — Мачуха Келі, вона розповідала мені про неї. 

— Розумно. 

Мобільний завібрував, я перевірив. Повідомлення від Джона:

 

«У висновку копи написали, що це був навмисний підпал. Знайшли сліди бензину та залишок пластику від запальнички.» 

 

Відразу набираю відповідь: 

 

«Дякую. Схоже потрібно дізнатися, хто ж вирішив пограти у палія.» 

 

За мить надійшло ще одне повідомлення: 

 

«Займусь цим.» 

 

Ховаю телефон до кишені. Келі спирається на перила і спостерігає за хвилями. 

Спочатку я задавався питанням: «Це випадковість, чи замах на вбивство?»

А тепер: «Хтось хотів нашкодити Келі, чи просто спалити пивоварню?» 

Саме це й потрібно нам з Джоном дізнатися. 

Якщо це був замах на вбивство Келі, то я не можу проігнорувати це. Але палій буде покараний в будь-якому випадку. 

 

♤♤♤

 

Перед тим, як їхати до доньки Реджинальда, Келі вирішила відпочити. Їй потрібен час, щоб зібратися з духом, тож я лише попросив покликати мене, коли вона буде готова. Набрав Аманду і попросив перенести всі найближчі зустрічі в онлайн формат. Увімкнувши звук на телефоні, я пішов працювати, хоча мені було важко сконцентрувати увагу на роботі. 

 

Опускаю кришку ноутбука затуляю обличчя долонями. Це була складна зустріч в емоційному плані. Батько прожовжує вставляти палка в колеса і я вже втомився від цього. За тиждень має вийти у продаж вино, через яке я і відкрив виноробню, потрібно трохи почекати й потім я зможу взяти паузу в роботі. 

Надходить повідомлення. Це Джон. 

 

«Я дещо скинув тобі на пошту. Перевір.» 

 

Відкриваю ноутбук і заходжу в електронну пошту. Клікаю й відкриваю повідомлення від Джона. 

 

«Запис з камери відеоспостереження, що була встановлена біля пивоварні. Палій потрапив на запис.» 

 

Маркус. От козляра. Як він міг повернутися, так ще й заспокоювати Келі? Не витримав відмови і вирішив помститися? Завтра повернуся на острів і він відповість на всі мої запитання. Йому доведеться це зробити. 

Стук у двері. Я відразу йду відчиняти. 

— Заходь, я ще не зібрався. — Пропускаю Келі до будинку. — Дай мені десять.. Ні, п'ять хвилин і будемо їхати. 

— Адам, почекай, — зупиняє мене. — Я хотіла тобі дещо сказати. 

— Я уважно слухаю. 

Якась вона занадто серйозна. Хоче сказати, що сама поїде?