Читати книгу - "Том 2"

class="p">«Нова рада» — український літературний альманах. Вийшов у Києві в 1908 p.,

Надсон Семен Якович (1862—1887) — російський поет, в творчості якого відбиті настрої прогресивної інтелігенції в епоху політичної реакції і кризи народницького руху.

З ПОЛЬСЬКОЇ

Адам Міцкевич

З ПОЕМИ «КОНРАД ВАЛЛЕНРОД»

(«ВІЛІЯ, ЩО НАШІ СТРУМОЧКИ ПРИЙМАЄ...»)

Вперше надруковано в журн. «Зоря», Львів, 1887, № 10, стор. 167—168.

Датується орієнтовно 1887 роком.

Подається за першодруком.

Марія Конопніцька

1. Я тоскую... 2. Ах, зачем!.. 3. Цветы. 4. В Вероне (На могиле Ромео и Джульетты).

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 4. К., Держлітвидав, 1954, стор. 75—78.

Ці вірші Леся Українка перекладала під час роботи над статтею про видатну польську письменницю Марію Конопніцьку (1842—1910). 29 грудня 1902 р. Леся Українка писала сестрі Ользі: Шрийшов лист від «Мира божьего» з замовленням ювілейної статті про Конопніцьку, от я і взялась до тої статті, а для неї при-йшлось перекласти масу віршів (з польського дуже трудно... перекладати!), і робота зайняла тижнів три і розтяглась на 50 сторінок великого формату...» Стаття в журн. «Мир божий» не була надрукована. Автограф її не знайдено.

В ІЛ зберігається чистовий, недатований автограф перекладів (ф. 2, № 891) під заголовком «Из стихотворений Марші Коноп-Вицкой». На останньому аркуші підпис: «Перевод с польского L. Z.».

Переклади Лесі Українки творів Марії Конопніцької датуються орієнтовано груднем 1902 р. на підставі листа поетеси до сестри.

Подаються за автографом.

«...с естрі Ольз і...» — Ользі Петрівні Косач-Кривинюн (1877—1945), молодшій сестрі Лесі Українки.

з НІМЕЦЬКОЇ

Генріх Гейне

З «КНИГИ ПІСЕНЬ»

Вперше надруковано у виданні: Всесвітні твори. Книга пісень Генріха Гейне. Переклад Лесі Українки і Максима Стависького. Львів, 1892, 103 стор. Лесі Українці у цьому виданні належить 92 переклади. Переклади нумеровані відповідно до оригіналу. Під кожним віршем вказано ініціали перекладача. Олена Пчілка написала передмову і переклала епіграф:

Я вложив у сюю книгу Всю журбу мою, всі жалі,

Разом з нею ти розгорнеш Мого серденька скрижалі.

Переклад «Книги пісень» був закінчений ще до 1890 р. В листі до М. П. Драгоманова від 6 грудня 1890 р. з Луцька Леся Українка повідомляла: «Гейне мій завтра поїде вже до друку,— я йому дуже рада! Сим випуском вийдуть: «Lirisches Intermezzo», «Heimkehr» та «Harzreise».

У Львові видати книжку допоміг І. Франко — він наглядав за друком, правив коректуру.

Ще до вйХоду у світ збірки кілька перекладів Лесі Українки з «Книги пісень» були надруковані у журн. «Зоря»: «Они мене дражнили...», «Чого так поблідли ті рожі ясні?», «Як я про свою говорив вам печаль...» («Зоря», 1889, № 1, стор. 5), «В тебе й діаманти, і перли...» («Зоря», 1890, № 24, стор. 371).

Після виходу «Книги пісень» Леся Українка продовжувала перекладати поезії Г. Гейне. Вона мала намір у 1905 р. об’єднати всі свої переклади і видати окремою книжкою. В ІЛ (ф. 2, № 8) зберігається перший зошит (127 арк.) — зроблена невідомою рукою копія під назвою «Ліричні співанки, поеми і балади. Збірник Лесі Українки і М. Славинського». Збірник мав дозвіл київської цензури від 8 серпня 1905 p., але світу так і не побачив. У цій копії вірш 12 «Вітер смерчі білі, страшні...» з циклу «Поворіт додому» підписано ініціалами М. Славинського. Очевидно, це помилка переписувача, бо у львівському виданні «Книги пісень» він підписаний Лесею Українкою.

В ІЛ (ф. 2, № 746 і 884) зберігаються автографи перекладів дев’яти віршів з «Книги пісень» — цикл «Ліричні співанки»: 1. «Коли настав чудовий май...», 2. «І рожу, й лілею, і сонце, й голубку...», 9. «Тебе, моя любко єдина...», 23. «Чого так поблідли ті рожі ясні?..», 25. «Співав соловейко, і липа цвіла...», 47. «Вони мене дражнили...», 55. «Крізь сон колись тяжко я плакав...», 56. «Щоночі у сні бачу, мила, тебе...»; цикл «Поворіт додому»: 36. «Як я про свою говорив вам печаль...». Тексти їх збігаються з друкованими.

Датується орієнтовно 1888—1890 pp. на підставі листування.

Подаються за першодруком.

Максим Стависький — літературний псевдонім Славин-ського Максима Антоновича (1868 — ?), українського поета і перекладача, який разом з .Лесею Українкою перекладав поезії Генріха Гейне. Згодом ідейно деградував — від буржуазно-ліберальних до буржуазно-націоналістичних позицій. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції — білоемігрант.

З ЦИКЛУ «ПІВНІЧНЕ МОРЕ»

(Die Nordsee)

[8] НЕГОДА

Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1948, № 9, стор. 123.

Датується орієнтовно 1888—1890 pp. Саме в цей час Леся Українка перекладала поезії Гейне.

Подається за автографом (ф. 2, № 886),

ІЗ ЗБІРКИ «НОВІ ПОЕЗІЇ»

(Neue Gedichte)

[32] NEUE LIEBE («В СВІТЛІ МІСЯЦЯ Я БАЧИВ...») ,

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка, Твори в п’яти томах. Т. 4. К., Держлітвидав, 1954, стор. 131.

Чистовий автограф перекладу (ф. 2, № 11) знаходиться в альбомі «Poesie», стор. 7, зв. У збірці Гейне цей вірш це мав загсн-ловка. Заголовок «Neue Liebe» належить Лесі Українці.

Переклад датовано «26 травня». Оскільки в автографі він міститься між віршами, написаними у 1890 p., то датується 26 травня 1890 р.

Подається за автографом.

З ПОЕМ АТТА ТРОЛЬ Сон літньої ночі

Вперше надруковано у ЛНВ, 1900, кн. 1, стор. 102—112; кн. 2, стор. 204—228, без передмови.

Через три роки поема увійшла до виданняі Генріх Гей-н е. Атта Троль. Раткліф. Балади. Переклади Лесі Українки і Максима Славинського. Видання редакції «Літературно-наукового вісника». Львів, 1903, стор. I—VI, 1—83, з передмовою. Друге видання було повторенням першодруку з незначними мовностилістичними виправленнями (форель замість пструг, смалить — смолить, загувши — зачувши, Христини — Христона, буціл — буц-ки, проулок — приулок, зів’яло — зав’яло та ін.). Великих редакційних правок зазнала тут передмова. Леся Українка, знаючи, що планується окрема книжка з її перекладом «Атта Троля», в листі до В. Гнатюка від 30 січня 1900 р. писала: «Редакція... чи не буде ласкава прислати мені негайно хоч ті книжки, де уміщений мій переклад, бо, якщо він має вийти потім окремою відбиткою, то я конечне хотіла би переглянути перший друк, чи нема там чого до поправки. Я вже мала нагоду писати вам, ласкавий добродію, що право останньої коректи я хотіла би мати завжди за собою, що се «conditio sine qua non» 1 видання моїх праць (надто віршованих) чи по сей чи по той бік кордону... Як же буде з перекладами д. Стависького, що мали видаватися вкупі з моїм «Атта Тролем?» Видання книжки затягнулося, і Леся