Читати книгу - "Штани з Гондурасу"

побіцяв «русскоязычникам» Молдови: «Ребята, мы вас не бросим..»

Клава категорично заявила Ониськові:

— Перепиши на меня дом и тачку…

Той поцікавився, чи вона з неба впала, чи на небо збирається. Вона відповіла, що нікуди не збирається. Мозамбік їй подобається. Але вона, як національна меншина, має право на автономію. І доб’ється, що Мозамбік буде мати Московське підпорядкування. Словом, приєднають хутір до Москви. Разом з Ониськовою свинофермою і «прочими», як вона сказала, «соцкультбытовыми объектами»…

Онисько, який півжиття провів на свинофермі, висловився не зовсім дипломатично:

— Свиня! Вчора кричала, що вона «старший брат», сьогодні репетує, що вона «національна меншина». Прийшла до моєї хати, відгодувала черево моєю працею, а тепер нахабно заявляє, що вона тут хазяїн!..

Клава на те цинічно заявила:

— Так сложилось исторически…

Отака у нас політична ситуація. До речі, Онисько зауважив, що до Клави час від часу наїжджає якийсь, вибачте, хахаль. З Москви.

Так оце до вас, високопоставлений мере, прохання усього «нерусскоязычного» населення Мозамбіка. Забезпечте ваших столичних хахалів столичними повіями. Щоб оті «веселые ребята» не роз’їжджали по Мозамбіках, Придністров’ях, Донбасах, Кримах. Не баламутили людей. Не розбивали сім’ї. І не провокували, вибачте за не зовсім дипломатичний вислів, мордобитіє.

При цьому зостаюсь з пошаною до всіх чесних і розумних людей!

Гаврило

Хутір Мозамбік

Другий місяць після гекачепістського перевороту

Експерименти
Лист генеральному директорові МАГАТЕ

Високий пане!

В нас, у Мозамбіку, біда. Маяк колгоспу передова свинарка Астраущенко отримала ідеологічну травму.

Навпроти свинарника стояв бюст вождя світового пролетаріату. Оскільки наша колгоспна дійсність плаває в багнюці, то вождь плавав з нами. І був досить-таки тією дійсністю обляпаний.

Фуражир Онисько набрав відро води і поліз вождя мити. А свинарка Астраущенко подумала, що Онисько збирається пам’ятник нівечити. З криком «тільки через мій труп» кинулася до Ониська. П’єдестал, виявляється, був добряче підритий свинями. Гіпсове погруддя вождя ще сяк-так підтримував. Та коли на нього полізли ще дві живі історичні постаті, рухнув разом з ними. Онисько відбувся легким переляком. Вождь розсипався в друзки. А свинарка Астраущенко від стресу звихнулася. Смикала на голові волосся. Кричала: «Господи! Нема Ілліча! Що тепер буде з лампочкою? Хто нам її засвітить?..»

Як людина, що має справу з електрикою, про «лампочку Ілліча» ви уявлення маєте. Про свинарку Астраущенко скажу лише таке: п’ять років її тягли на Героя. Але не дотягли. Прийшов новий голова і сказав: «Двадцять двоє поросят народила льоха Альфа, а не свинарка Астраущенко. То кого ж висувати на Героя?..»

З того часу свинарка Астраущенко зненавиділа голову колгоспу і перебудову.

Електровідповідальний пане!

Я не закликаю, щоб ви допомогли лікувати свинарку Астраущенко, яка дістала виробничу травму на грунті електрифікації. Бо можете сказати: «Хто їй ту лампочку в голові засвітив, той нехай погасить».

У нас, на хуторі Мозамбік, ходять чутки, що ви робите експерименти над всім народом України. А ще більше над людьми, яких зачепило чорнобильське лихо. А для заспокоєння громадськості кажете, що лиха ніякого нема. Чорт, мовляв, не такий страшний, як його малюють. А радіація ще не вдарила когось по голові чи по іншому місцю прямо. То благоденствуйте під ковпаками атомних станцій. І тіштеся, що вам світить «лампочка Ілліча».

До експериментів нам не звикати. Над нами все життя хтось робить якісь експерименти. Свинарка Астраущенко також продукт експерименту. Зразок ідейного дебільства.

А ось Василь Зябка внаслідок експерименту став жінкою.

У вас також зараз модні подібні операції. Що чоловіка на жінку переробляють.

Василь начитався про них. Тоді сказав: «Краще раз родити, ніж усе життя голити бороду…» Тепер і родить, і борода росте. Щось не туди вшили. На голові все волосся пооблазило, а борода як у Карла Маркса… В пологовий будинок його не хотіли приймати. Думали, якийсь ханига хитрує, щоб спирту випросити… Родив прямо на вулиці… Тепер знову оббиває пороги лікарень. Щоб йому повернули попередній статус. Але у нас криза. Кажуть: «Нема запасних частин».

Зараз у нас проходить неповторний експеримент. Йде всенародне випробування таких категорій, як «дружба», «братерство».

Досить було українському народові заявити про своє прагнення до свободи, до незалежності, як на «старшого брата» пропасниця напала. Заколотилося таке. Тут вже вчорашні «світочі комунізму» об’єдналися з сьогоденними могильниками імперії. Провокатори сичать, що ми провокуємо новий Карабах. Яничари гострять ножі. Шовіністи «ділять» наші землі. Рафіновані «русские интеллигенты» стають на «защиту обиженных русскоязычников». Рафіновані авантюристи з ковбасою в кишені «голодують» проти свободи аборигенів. Задундучені «землячки» тяжко ридають по старому Союзу. А центральний архітектор союзу «оновленого» заявляє просто, що Україна — це всесоюзна нога, Отак. І не інакше.

І виходить що? Коли Україна — одна нога, Росія — друга нога, то те місце, з якого ноги ростуть, — центр… То, образно кажучи, до центру нам такий центр?..

Отака погань обсіла Україну. Отакі у нас «друзі» і такі «брати»… Отакі у нас експерименти…

Отже, високовисунутий пане!

Ота карта, яку ви розігруєте з Москвою на нашій чорнобильській спині, щастя вам не принесе. Бо наші ваших об’єгорили ще на початку гри. Наші конструктори підсунули вашому МАГАТЕ такі «мирні» станції, що ви на кожній будете сидіти як на пороховій бочці. І може скоїтися таке, що в бою за честь мундира від вас не зостанеться й гудзика. Коли плутоній, що виділяється з голови проектанта, сполучається з плутонієм, що виділяється з ядерного палива, — катастрофа. А в нас майже кожен проектант з плутонієм в голові. Важким. Такий інтелектуальний потенціал маємо.

Взагалі, інтелектуалів у нас не‘ бракує. Взяти хоча б свинарку