Читати книжки он-лайн » Фантастика 🚀🪐👽 » Непрохані гості, Василь Головачов

Читати книгу - "Непрохані гості, Василь Головачов"

160
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 64
Перейти на сторінку:
накази в першу чергу.

Первицький був уже там, і Дайніс, і Аристарх, який повернувся з Торжка, і керівник спецсектора Стево Інджич. Не було з-поміж них лише Лапарри, але коли б він і з’явився, то я також зараз, як і всі інші, очікував би його команд. Позаяк координатором тоді був би він.

— Увага! — сказав я і майже наочно побачив це слово, здатне приборкати вулкан. — Аристарху, піднімай свою команду, забери в Басилашвілі в лабораторії готові Демон-індикатори і вилітай у район Рибінського озера на патрулювання. Звичайних патрулів поверни на бази,

Видов мовчки вийшов.

— Які новини з Ховенвіпу? — обернувсь я до Дайніса.

— Майже ніяких, — відповів той. — Доведено зв’язок лабораторії з Інститутом технології військово-космічних сил. Чистильникам вдалося відшукати й прочитати ще два вцілілі документи з архіву, але це всього лиш історія відкриття Демона на Марсі. Остання надія на напівзруйнований контейнер. Я подумав, що ця інформація не являє собою оперативного інтересу, і не вніс її у щоденний бланк-повідомлення.

— Залишаєшся з групою в резерві… Викликаю транспортну інспекцію Євроцентру.

— Євротранс на зв’язку, — відізвався голос чергового диспетчера транспортної інспекції.

— Негайно відмінити польоти всіх транспортних засобів над територією Російських рівнин до особливого розпорядження! Як зрозуміли?

— Зрозумів, виконую.

— Викликаю відділ охорони середовища ВКС.

— Відділ на зв’язку, — почувся строгий жіночий голос.

— Дві доби тому Управління аварійно-рятувальної служби видало наказ на планетарний контроль атмосфери. Чи є дані?

— Хвилинку… Ваше замовлення було продубльовано Європейському метеоцентру?

— Так. Ви використовуєте різні методи контролю.

— Маєте рацію, дані є. На висотах двісті п’ятдесят і триста дев’яносто два кілометри зафіксовано магнітні аномалії лінзоподібної форми. Структуру не з’ясовано, експерти продовжують роботу. За порівняльними характеристиками аналогій з природними, рівно як і з штучними, утвореннями вони не мають. Це точно доведено.

— Чому не повідомили про це раніше?

— Замовлення вашого Управління надійшло з позначкою “пошук небезпеки”, а магнітні лінзи не являють собою небезпеки.

Я вилаявся про себе. Сам винен, треба було простежити за видачею замовлення особисто. Чорт би забрав пунктуальність експертів ООС! Можливо, це й не Демон, а напевне, щось пов’язане з ним. В атмосфері Землі давно не відкривали аномалій такого типу.

Стево Інджич дивився на мене допитливо, з цікавістю, і я зрозумів значення його погляду: до нинішнього дня він знав мене тільки як інспектора, пов’язаного з Дальрозвідкою, причому за оцінками Лапарри і Первицького, а не особисто. Те, що я став координатором операції, для нього несподіванка. Втім, я також знаю його не вельми, коли я три роки тому йшов на пошук, начальником спецсектора була інша людина. Добре, хоч не втручається, і на тому спасибі.

— Передайте координати лінз на крейсер УАРС “Сташевський” і в ТФ-лабораторію в Двінгелоо. Параметри каналів зв’язку вам зараз повідомлять. — Я відшукав очима Первицького і жестом дав зрозуміти, що треба зробити. — Викликаю центр системи СПАС.

— СПАС-центр на зв’язку.

— Звіт за останню добу.

— Хто робить запит?

— Ромашин, відділ безпеки.

— Неподобство триває, камраде Ромашин! СПАС не може працювати ефективно! — голос різкий, з дифтонгами у ніс, мова швидка, з ковтанням закінчень; власник такого темпераменту неодмінно має жестикулювати. Мабуть, індієць. — На аварійних частотах кожної години шумове відлуння! Займіться цим мерщій, прошу вас.

— Зрозумів. До вас зараз прибудуть спеціалісти. — Я нахилився до Інджича. — Викличте Басилашвілі та експертів з ТФ-зв’язку, нехай пометикують над аналізатором шуму в математичній моделі. Потрібно дізнатися бодай про вектор невідомих ТФ-передач… Викликаю флагман флоту-два “Сташевський”.

— Тут, — відізвався “не за статутом” командир крейсера Гриша Корж.

— Ваші інженери також повинні “слухати” ТФ-відлуння на аварійних частотах.

— Слухають.

— Перевірте, чи не є це наслідком сигналу на надзвукових частотах. У вас же є трасери, що працюють на всіх мислимих регістрах частот…

— Не на всіх, але зробимо.

Я побачив жест Первицького: рука в кулак, палець угору — він хвалив ідею. Я і сам відчував, що думка слушна, але радіти власним вдалим думкам — це снобізм.

— За півгодини буду у вас, — додав я і вимкнув “мен-вумен”.

Віом перед нашим сектором загального пульта показував Землю з висоти ста п’ятдесяти кілометрів — спокійна, сотні разів бачена картина, Лиш придивившись, можна було помітити кілька штучних тіл: супутники контролю погоди і зв’язку, станцію СПАС, крейсер аварійно-рятувальної служби, кілька орбітальних ліфтів, кільця енергопередавачів. Ніщо не свідчило про концентрацію над Європою людських зусиль, скерованих на пошук Демона, хіба що присутність крейсера на таких низьких висотах. У розриві хмар вигулькнув затушований синню контур Європи.

— Тепер чекати? — запитав Первицький.

— Тепер діятимемо, — заперечив я і махнув Дайнісу: за мною.

— Хвилинку, — втрутився зрештою Інджич. — Вам потрібен помічник для підстрахування. Судячи з вашої рішучості, ви можете поміняти статус-кво керівника операції на статус-кво виконавця.

— Якщо цього вимагає ситуація, — погодився я. — Ви маєте рацію, нехай помічником буде Анатолій Первицький, він чудово обізнаний в деталях операції.

Первицький хотів було зробити протестуючий жест, але стримався. Його відмова у ситуації, що склалася, була б двозначна.

На “Сташевський” я прибув через п’ятнадцять хвилин. Починалися кардинальні події, і крейсер був найбільш підходящим щодо рухливості й мобільності центром зв’язку та управління силами УАРС.

— Повідомлення з Двінгелоо, — зустрів мене Корж у командному залі: — Джерело ТФ-шуму знаходиться в атмосфері Землі. Чи не ті магнітні лінзи?

— Цілком може статися, — сказав я, проходячи до низького пульта команд. — На Демона, щоправда, вони не схожі, але, можливо, це ті самі, хто прилетів за ним? — Я підключився до каналу зв’язку “мен-вумен”. — Анатолію, дізнайся, що там з Яном, де він. Може, знадобиться його консультація. Ну, а у вас що? — Я знову повернувся до мовчазного командира крейсера.

— Точно запеленгувати джерело ТФ-передачі неможливо, сам знаєш. Щодо вищих частот ти мав рацію — сигнал передається десь у гіпердіапазоні, й

1 ... 55 56 57 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Непрохані гості, Василь Головачов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Непрохані гості, Василь Головачов"