Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

одяг візьміть собі на згадку про смирення моє". Це мовивши, відпустила їх з миром. На третій же місяць прийшла до неї знову жінка з чоловіком своїм, принісши їжу. Блаженна ж діва веселилася і хвалила Бога в такому своєму житті, і творила удень молитов дванадцять, а вночі двадцять чотири, їжею її було на два дні літра хліба. І так, поки Господь її укріплював і пильнував, плин життя свого здійснила добре. Мала ж літ, коли зійшла на камінь, двадцять п'ять від народження свого, а на камені прожила літ шість, після того за два місяці перед приходом кораблеплавця і жінки його передала душу свою в руки Господеві, ім'я ж її було Фотинія. Після кончини ж тої святої діви Фотинії минуло два місяці, прийшов кораблеплавець із жінкою своєю і знайшов її, що померла: благоліпно лежала, руки мала хрестоподібно складені, уста добре стиснені, і заплющені очі, і лице світле мала, наче спала. І поклонилися святому її тілу, і, взявши його, як цвіт ранковий, вельми гарний, у човен поклали і відплили в град — Кесарію Палестинську. Відкрито ж було у видінні кораблеплавцеві все про святу ту дівчину, і, прийшовши до єпископа кесарійського, сповістив йому про ціле її добродійне життя. Єпископ же зі всім клиром поховав її чесно на місці святому з псалмами і піснями, зі свічками ж і кадилами, в Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж честь і слава з Отцем і Святим Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Симеона Мироточивого, який був спершу царем сербським, тоді ченцем із сином своїм — преподобним Савою, і монастир Хіландар у святій горі побудував. Після його ж успіння виточив Бог цілюще з чесних його мощів миро.

І преподобного отця нашого Єнлогія, архиєпископа Олександрійського, який був перед святим Йоаном Милостивим.

Місяця лютого в 14-й день

Пам'ять преподобного отця нашого Овксентія

За царювання Теодосія молодшого був у Царгороді муж чесний, у воїнському чині і в царських палатах відомий, на ім'я Овксентій, син Ади Перса. У Божественному Писанні і в зовнішній філософії досвідчений і добрими прикрашений ділами, він, познайомившися із преподобним Маркіяном, який пізніше був економом великої церкви, та з Йоаном, монахом добродійним, який при церкві святого Йоана Предтечі на передмісті, що Євдома називалося, жив, і з иншими богобоязливими мужами, наслідував життя їхнє і, покинувши світу цього суєту і гамір, став воїном Цареві Христові, прийнявши на себе чернечий образ, і став служителем Божим спершу в дияконському, тоді — у пресвітерському чині. І прийняв владу на бісів, щоб виганяти їх із людей, через що славлений був у царському граді. Він же, слави людської уникаючи, бажаючи ж безмовнішого життя, покинув багатолюдний град і відійшов у Витинію, і прийшов в гору пустельну, що Оксія називалася, містилася від Халкедона десь за десять стадій. Полюбивши ж те місце, вийшов на горб і, ставши на камені, підніс святі свої руки, хвалячи Бога й кажучи: "Бо ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно! И оселився в горі тій, яку пізніше від імени його прозвали Овксентієвою, як же у житії преподобного Стефана, який після того в тій же горі інокував і за ікони постраждав, сказано.

Мешкав же преподобний Овксентій у названій горі, і зустріли його пастирі, що шукали заблукалих овець стада, — їх же знайшли молитвами преподобного. З того часу відомим став преподобний, і почали приходити до нього люди: одні задля зцілення тілесного, бо всілякі хвороби молитвами його виліковувалися, инші ж — задля користи душевної. Тоді зібралися з навколишніх сіл благоговійні люди і збудували йому келію на верху гори. У ній же замкнувшися, преподобний через мале віконце з тими, що приходили до нього, розмовляв, на чесноти навчаючи і зцілюючи недужих: був-бо джерелом зцілень, сповнений Божої благодаті, і сходилися до нього з різних градів як до безкорисливого лікаря. Комитиса6 одна з Никомидії, яка осліпла очима, прийшла, взиваючи: "Помилуй мене, рабе Бога Вишнього". Він же, до всіх, що там були, сказав: "Грішним я є чоловіком і подібний пристрастями до вас, якщо ж вірите, що Той, Хто зцілив сліпого від народження не зневажить і цієї, то помолімося за неї до Бога ревно". Коли ж усі молилися, святий торкнувся очей її і мовив: "Зцілює тебе Ісус Христос, Світло істинне". І зразу прозріла жінка, і всі дякували Богові. Подала ж та комитиса милостиню велику жебракам, які сиділи при горі і просили подаяння від тих, хто приходив до святого. Про них же і сам святий піклувався, учнів маючи, що принесений хліб роздавали. Окрім зцілення, мав преподобний яснобачення дар: якось-бо прийшло до нього двоє чоловіків: один правовірний, другий же — єретичного мудрування. Правовірного-бо прийняв з любов'ю святий і бесідував з ним про душевну користь, до зловірного ж не промовив і слова, побачивши в ньому невірство. І коли відійшли від святого, почав зловірний ображати преподобного і злословити, лицеміром його називаючи. Ще ж вони не дійшли до свого дому, перестрів хлопець зловірного, сповіщаючи, що на доньку його напав біс і люто її мучить, і був той у печалі великій, і, пізнавши гріх свій, повів доньку біснувату до преподобного зі смиренним проханням. І зцілена була дівчина від бісівського катування, батько ж її — від зловірства. Двоє прокажених прийшло зцілення просити, спитав же їх святий: "Які ваші гріхи, що за них найшла на вас кара від Бога?" Вони ж, поклонившися, мовили: "Помилуй нас, рабе Христовий, і помолися за нас, щоб ми зцілилися". Сказав їм святий: "Це трапилося з вами, о браття, через клятву вашу, бо звикли ви часто божитися і клястися, і зрушили на гнів Бога". Вони ж, чувши те, були налякані, що знає про прогрішення їхні, і, впавши, каялися. Змилосердившися над ними, преподобний помастив їх єлеєм святим з голови до ніг, кажучи: "Зцілює вас Ісус Христос, я ж — чоловік грішний". І зразу прокажені очистилися від недуги своєї. Розслабленого, який лежав на одрі, привезли на колісниці батьки ж його, припадаючи до святого з плачем, говорили: "Через велику кількість гріхів наших розслаблення трапилося із сином нашим". Святий же сказав їм: "Чи вірите, що через мене, смиренного й відкинутого, Бог сильний зцілити його?" Вони ж сказали: "Воістину, ангеле Божий, ти посланий на спасення наше, і віримо, що все є в Бога можливе". Він же сказав їм: "За вірою