Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"

- Був. І пустував як усі діти, особливо коли почав обертатися в дракона…

- Та ви що? У дракона? - дівчина перевернулася на живіт, і з цікавістю почала розглядати Райана, ніби намагаючись побачити лусочки на його обличчі.

- Я - дракон, Евелін. Що вас так здивувало?

- А, ну так, звісно… - ніяково промимрила наречена. – Але я ж не щодня спілкуюся з драконами… - і тут же вигукнула, - Ви покажете мені свого дракона?

Вона нетерпляче замахала босими і чарівними ніжками від чого тканина сукні спала та оголила її ноги до колін. Ніжки виявились стрункими, витонченими, з тонкими щиколотками, рожевими круглими п'ятами та маленькими пальчиками. Для аристократки було немислимо демонструвати будь-кому свої ноги - ось так просто, серед білого дня, але схоже Евелін про це навіть не задумалася, захоплена розмовою. Думка про те, що наречена не носить панчохи, хвилювала, і Райан запитав із хрипотою в голосі:

- Ви так хочете його побачити?

- Ще й як! – запевнила дівчина, сяючи очима.

- Якщо будете добре поводитися - покажу, - награно суворим і трохи насмішливим тоном пообіцяв герцог.

- Гаразд, - наречена неохоче встала і обтрусила травинки з сукні. - Ходімо у замок. Тут неможливо серйозно розмовляти!

Райан підвівся слідом, але потім несподівано нахилився до неї і витяг травинку зі скуйовджденого волосся. Евелін завмерла, широко розплющивши очі ніби в очікуванні чогось лякаючого, але одразу з полегшенням видихнула, пригладила волосся руками та швидко відвернулася, і вони рушили, продовживши ніяково перервану розмову.

 

- І часто ви приймаєте гостей лежачи? – провокаційно запитав герцог.

- Ні, зробила виняток тільки для вас, - насупилась дівчина.

- Он як? На які ще переваги я можу розраховувати? – в очах нареченого спалахнув грайливий блиск.

- Більше на жодні, гадаю вам на сьогодні вражень вистачить! - прохолодно промовила Евелін.

- Не згоден, я тільки почав отримувати задоволення…

- Ось тому важливо вчасно зупинитися, пересичення псує яскравість відчуттів, ви не знали?

- І де вас навчили таким премудростям?

- У монастирі. Нас там навчали скромності та стриманості в усьому, - манірно відповіла дівчина, скинувши підборіддя і гнівно тряхнувши волоссям.

- Схоже, ви були не такою ж уже й сумлінною ученицею, чи не так, Евелін? - він кинув на неї пронизливий погляд і лукаво підморгнув.

Щоки нареченої спалахнули, і вона опустила погляд.

Райан зачіпав та розпікав її як на гарячій сковорідці. Бачив як вона мило ніяковіє та злиться, отримував від цієї гри задоволення і не збирався припиняти. Така собі маленька помста за її нахабство.

Розмовляючи так, вони дійшли до замку і попрямували у вітальню. Там Евелін примостилась в крісло біля каміна, а герцог сів в таке ж навпроти.

Змінивши тон на серйозний, Райан запитав:

- Я на справді ось про що хотів з вами поговорити - можливо, ви згадали нові деталі про замах?

- На жаль, ні, - сухо відповіла наречена, відвела очі убік і прикусила губу.

На кілька секунд герцог залип, розглядаючи її вуста. Як виявляється, складно вести розмову, якщо співрозмовник кусає губи… Тим паче такі! Він геть забув про що хотів спитати…

Але потім згадав:

- Які останні події ви пам'ятаєте перед замахом?

- Як збиралася на сніданок. Мені вже розповіли, що це було за кілька днів до цього.

- А який наступний спогад? – продовжував розпитувати Райан.

- Пам'ятаю, як дядько витягнув кинджал з моїх грудей, - вона несвідомо поклала обидві руки на груди, одну на іншу, ніби прикриваючи місце удару, і різко та швидко продовжила, - Після чого знепритомніла і прийшла до тями уже в своїй кімнаті в монастирі. Більше нічого не пам'ятаю.

- Дивно, ніколи раніше не стикався з такою тривалою втратою пам'яті… – задумливо зауважив герцог.

- У мене це теж, знаєте, вперше… - роздратовано буркнула Евелін.

І наступної миті пальці дівчини уже неспокійно стискали тонку тканину на подолі сукні. Герцог зупинив погляд на її руках і вона різко відпустила ні в чому не вину тканину, скромно склавши долоні на колінах.

Мабуть, спогади та страх за своє життя ще надто свіжі, - подумав Райан.

- Я все вам розповіла. Більше нічого не пам'ятаю, це щира правда! - схвильовано закінчила вона.

- Добре, Евелін. Не хвилюйтесь так. Тепер ви в безпеці і вам більше нічого не загрожує, - заспокійливим тоном промовив герцог, уважно дивлячись їй у вічі.

Вона різко підвелася.

- Ми закінчили? – нервово запитала наречена.

- Майже…

Він підвівся слідом і в два кроки підійшов до дівчини, поклав їй руки на талію, м’яко притянув до себе і нахилився щоб поцілувати.