Читати книжки он-лайн » Сучасний любовний роман 💑💕📚 » Всі барви неба, Хелена Власенко

Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

152
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 101
Перейти на сторінку:

-          Маленька моя, ти тремтиш. Ти чого? – до слуху долинув його важкий, але лагідний голос.

-          Нічого такого, - ховаючи обличчя в його плече заговорила Ліна і несміливо продовжила, бачачи, що він чекає на відповідь, - просто... просто згадався наш перший раз. Було боляче. Знаю, що зараз так не повинно бути та все ж...

 Вадим застиг. Він торкнувся чолом її чола.

-          Будь-ласка, скажи, що це якась помилка і я неправильно тебе зрозумів? - запитав її охриплим голосом.

 Ліна мовчала. Вона знову виявилася для нього одкровенням. Чому? Він відчув слабенький укол совісті: чи вправі він тут, зараз, мати її під собою?

 Він підняв голову з болем дивлячись в її бездонні, чисті, віддані очі. Він уже хотів відсторонитись від неї, але в останню мить відчув, як її ніжні руки обняли його за шию, притягуючи до себе. Вона несміливо торкнулася губами його губ. Він не відповідав. Ліна поцілувала його знову, потім знову. Вадим застогнав, після чого припав до її губ грубим, владним поцілунком вриваючись язиком в довірливо розтулений ротик. За якусь хвилину він відірвався від неї і важко прошепотів на вушко:

-          Обхопи мене ногами.

 Коли Ліна слухняно виконала прохання, то відчула як він почав повільно, обережно проникати в неї. Вона затамувала подих і зосередилась на відчутті його в собі: фантастичного, нового, дивовижного, до божевілля прекрасного - відчутті належності йому.

-          Як ти? Не боляче? – він знову прошепотів на вухо важко дихаючи.

-          Ні, - коротко видихнула дівчина, виловивши в оповитій туманом свідомості відповідь.

Вадим вийшов і вже відчутніше штовхнувся в неї. Ліна жалібно схлипнула:

-          Будь-ласка... Я не можу більше... – безладно шепотіла, наче в лихоманці сильніше тулячись до нього.

-          Ти зводиш мене з розуму, - застогнав Вадим і до упору, різко штовхнувся вириваючи з горла дівчини все голосніші стогони.

 Його рухи глибоко в тілі породжували незрозумілі, невідомі, дикі відчуття, які вимагали виходу і виривали з реальності. Нестерпна, солодка мука. Вадим просунув руки під її плечі і взяв її голову в долоні, сильніше притискаючись до її тіла. Відчуття такої його близькості стало останньою краплею. Вадим відчув як її тіло напружилось і вона вигнулось дугою і голосно закричала. Ліна «вибухнула» розсипаючись на дрібні шматочки. Вадим не припиняв рухатись в ній, намагаючись продовжити її оргазм і коли тіло під ним обм’якло, він ще кілька разів грубо штовхнувся і різко вийшов з неї. Вадим пам’ятав, що презерватива в нього не було, тому не міг дозволити собі розкіш кінчати в неї.

 Ліна лежала ще не зовсім прийшовши до тями і спостерігала, як Вадим встав з ліжка і пішов до ванної. Думки так і ломилися в голову, але вона їх ще не впускала. Вона напевно пошкодує про те, що сталося. Можливо. Потім. Але чому ж вона така слабка поряд з ним? Ніколи і ніде, тільки коли поряд він.

 Вадим вернувся і ліг на спину поряд з нею. Через кілька хвилин мовчанки він таки запитав те, чого вона боялась і не хотіла.

-          Мусиш пояснити: ти збрехала мені? – спокійно спитав він. – Ти розсталася з ним.

-          Так, - тихо відповіла дівчина.

-          Можна спитати чому?

 Ліна вагалася, що відповісти. Сказати: «Бо любила тебе і не могла дозволити нікому торкнутися себе після тебе» вона не могла, тому зупинилась на відповіді, яка була одночасно правдою і не зовсім:

-          Я не змогла приховувати від нього своєї зради і все розповіла. Давай не будем про це, - попросила, боячись подальших розпитувань.

-          Ходи сюди, - Вадим ліг на бік і притягнув її до себе.

 Ліна повернула до нього усміхнене обличчя:

-          Минулого разу з цієї пози нічого доброго не вийшло.

-          Нічого доброго кажеш? – здивовано глянув на неї Вадим.

-          Ти знаєш, що я маю на увазі, - легенько штовхнула його в плече.

-          Ну може наступного разу вийде краще, - позіхаючи сказав Вадим.

-          Ні. Ні. Ні. І не думай, - запально проговорила Ліна.

-          Ти ще трохи покрути своєю апетитною дупою біля мого члена, тоді точно думати перестану, - сонно усміхнувся їй у волосся.

По тілу знову прокотилася солодка, хвилююча млість і вона завбачливо затихла і замовчала.

Не допомогло.

До ранку вони ще два рази займалися коханням.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 55 56 57 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всі барви неба, Хелена Власенко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всі барви неба, Хелена Власенко"