Читати книгу - "Тріумвірат. Дитя вогню, Яна Паувел"

— А ви хлопці, розходьтеся по кімнатах. Нічого тут стовбичити. У нас не так багато часу залишилося. Я б на вашому місці скористалася цією можливістю, щоб відпочити.

На цих словах вона зустрілася поглядом із Семом і поспішно відвернулася. Та так, що її погляд знову натрапив на демоницю.

Ось хто із них мав справді стомлений вигляд. Всі ці розмови про повернення Деймоса. Братство, яке схоже уже деякий час орудувало на їхній території.

А всього декілька годин тому усі вони переймалися тільки тим, щоб якомога швидше відшукати це дівча. Вона ще не запитувала, але судячи з усього зв’язок Ві з цією дівчиною, нарешті, розірвано. Чому ж тоді вона не відчуває полегшення?

Її погляд опустився на руки дівчини. Декілька секунд вона роздивлялася бліді тонкі пальці, що відчайдушно чіплялися в передпліччя лиса, після чого натягнула на обличчя ввічливу усмішку і зустрілася з дівчиною очима.

— Тобі також треба відпочити, — авторитетно заявила вона і вказала їй рукою шлях.

— Все гаразд, — запевнила її дівчина, але відходити від лиса не поспішала. — Ми просто почули крики і…

— Ми якраз снідали, — додав лис.

— Так, Вітольд Вікторович…

— Вітольд Вікторович? — розгублено перепитала Сара. — Точно, ви ж його студенти…

Вона не змогла стримати смішок.

— Нам слід повернутися і прибрати за собою, — почервонівши, мовила Влада.

Сара припинила усміхатися і зупинила її.

— Все гаразд. Я приберу. А ось тобі треба поспати. Та й волосся своє привести до ладу не завадить.

— Але…

— Ніяких «але», — не дала вона їй договорити. — Ти себе в дзеркало бачила? Примари і ті мають кращий вигляд.

З цими словами вона схопила дівчину під лікоть і повела в напрямку виділеної їй кімнати.

Вона намагалася не думати про те, що сказав Ві. Особливо про різню п’ятнадцятирічної давнини.

Але тримати думки під контролем було важче ніж здавалося. Сара надто багато втратила в тій війні і тільки навчилася жити з цим.

А ще ж був Сем…

Чим вона тільки думала?

Поки йшли коридором, вона увесь час відчувала його погляд на собі. На відміну від інших він нікуди не пішов, а залишився стояти на місці, пропалюючи діру в її потилиці.

Якимось чудом їй удавалося уникати його увесь цей час. Але так довго тривати не може. Зрештою, їм доведеться поговорити. Вона знала це.

Але… Але, що вона повинна йому сказати?

— Ось і прийшли, — зупинившись поряд із кімнатою, мовила, зрештою, вона. — Може тобі щось потрібно? — ввічливо поцікавилася вона у Влади.

Дівчина відкинула за спину пасмо заплутаного волосся і заперечно мотнула головою. Цей жест зробив її запах більш відчутним, і Сара мимоволі принюхалася.

Вартовий мав рацію – запах дівчини змінився. Тепер вона пахла як гібрид. Але було в цьому ароматі щось дивне. Як і минулого разу у гуртожитку Сара відчувала ще щось, але не могла зрозуміти що це. А може причина в тому, що Сара тепер знає, що перед нею демон.

— Я тоді також піду, — обережно прибравши руку дівчини зі свого передпліччя мовив лис, і Влада здригнулася ще дужче побілівши.

— Можеш залишитись? — намертво вчепилася вона в його долоню, і хлопець ніяково застиг.

— Ви двоє зустрічаєтесь? — мимоволі запитала Сара, і одразу ж прикусила губу.

Вона уже збиралася перепросити, але Влада здригнулася і одразу ж відпустила руку лиса.

— Ні, — напрочуд швидко відповіла вона, — ми просто друзі.

Дівчина не помітила ні того, як змінилися на мить очі лиса, видаючи його єство, ні того, як здригнулася його долоня, яку вона всього мить тому стискала своїми руками.

— Що ж, якщо вам нічого не потрібно, я уже, мабуть, піду.

— Стривай, — цього разу демониця вчепилася в її руку.

І Сарі це не сподобалося. Вона не любила коли її торкаються. А тому поспішно вивільнилася з хватки дівчини і стомлено заглянула їй в очі.

— Що? — мимоволі грубо запитала вона.

— Вибач… Просто… Що вони мали на увазі? Вітольд Вікторович і Вільгельм...

Сара прокрутила в голові їхню розмову і мимоволі вилаялася. От треба було Ві завести цю розмову саме там і тоді?

— Не бери до голови, — спробувала вона заспокоїти дівчину. — Твоє основне завдання зараз – пережити перехід. Дозволь дорослим розібратися з усім цим лайном.

— Я і сама уже доросла, — не піддалася на її вмовляння дівчина.

Сара глибоко вдихнула і промовисто глянула на лиса.

— Чесно кажучи, я і сама не багато знаю. Можливо, пізніше…

— Білявка, має рацію, — зрозумів її натяк лис. — Тобі зараз треба відпочити, розпитаєш про все дядька пізніше.

— Тоді хоча би скажіть: що таке «Братство»? Зрештою, вони вбили моїх батьків…