Читати книгу - "Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан"

-Темний орден збирається напасти на місто? - запитав Барінхард - справа погана...

-На жаль, ми нічого не зможемо з цим вдіяти - сказав Естеральд - але якщо ми візьмемо владу на себе, я запевняю вас, надалі, місту не загрожуватиме жодна небезпека - Естеральд зробив невеличку паузу - так ось, про що б ти не був... Ютібор, найімовірніше, засяде у своєму храмі, де намагатиметься перечекати облогу міста, в оточенні своєї особистої гвардії. Сам вхід до храму стерегтимуть щонайменше кілька десятків паладинів і лицарів. Тому, найкращим варіантом для вас буде проникнути до храму через дзвіницю у вежі. Через неї, ви зможете потрапити всередину, спуститися до головної зали, і позбутися нечестивого архієпископа. Раз, і назавжди.

-І ви думаєте, що в п'ятьох ми зможемо пробитися через десяток найкращих паладинів і лицарів? Адже це самогубство - сказав Доріан.

-Я звернувся до вас, панове блукачі, - сказав Естеральд, - тому що ви найкращі у своїй справі. Ви майстри меча, і магії, і раз вам досі вдавалося вбивати стількох чудовиськ, починаючи від вовколаків, лісовиків, до упирів, вурдулаків та інших тварюк, то вам не важко буде позбутися ще одного чудовиська, яке сидить у храмі і вважає себе месією. Зрозуміло, водночас усім вам дадуть найкращі мечі, чудове майстерне екіпірування, яке гарантуватиме вам одночасно і захист, і спритність, та інші речі, що стануть у пригоді вам у замаху. І знаєте, в такій битві, я поставлю на вас.

-Хм... - сказав Флоріус - ну добре... Ми підемо на цей ризик. Нагадайте, скільки ви нам заплатите за цю справу?

-Кілька тисяч грисів, - сказав Естеральд, - цих грошей вам вистачить, щоб купити корону, мантію, і віз, і виїхати до Телванії, де ви житимете, переспівуючи, до кінця своїх днів.

-Хо-хо - засміявся Доріан - я уявляю це воістину заманливе видовище...

-Гаразд, зараз не до жартів, - серйозно відповів Флоріус, - нам вистачить на підготовку всього кілька днів.

-Тим краще, пане Флоріус, - виразно й театрально промовив Естеральд, - у такому разі, ми з паном Клюйвіном залишимо вас, і незабаром забезпечимо вас усім необхідним.

Клюйвін і Естеральд встали зі столу, а потім попрямували до виходу. Перед цим, Естеральд додав:

-Ах так, - сказав Естеральд, - почувайтеся тут як удома, грошей я за вас заплатив з лишком, а тому, тут до вас ставитимуться найповажнішим чином. Ні в чому собі не відмовляйте, як то кажуть - засміявся Естеральд. А потім разом із Клюйвіном покинув межі кімнати.

-Не подобається мені цей тип - похмуро подивився Барінхард - у що ми вплуталися...

-По правді сказати, мені теж, - додав Ронхарт, - не вселяє ця справа довіри, тут немов щось не так.

-Відставити сумніви, панове - сказав Флоріус - мені, як і вам, не подобаються ці люди. Але наше становище настільки плачевне, що вибирати не доводиться. Я знаю, це не те, на що ми всі з вами чекали, - продовжував Флоріус, повільно накручуючи кола по кімнаті, - Але запевняю вас, коли все скінчиться, ми заберемо золото, і якнайскоріше поїдемо з цієї Країни, де зможемо почати життя наново... Подумайте тільки, нам же більше не доведеться тинятися по болотах, виконуючи замовлення за копійчані гроші. Ми зможемо звести будинок, який послужить притулком для людей, на кшталт нас. І разом ми будемо великою силою, яка допомагатиме людям.

-Звучить надто вже казково, Флоріусе, - сказав Барінхард, - а що ми робитимемо, якщо ці люди нас обдурять?

-Про це я б вважав за краще не думати, Барінхард, - відповів Флоріус, а потім перейшов на більш брутальний тон, - так, усе. Жодних більше сумнівів, чи докорів сумління. Ми робимо свою роботу, а потім їдемо, це всім зрозуміло?

-Так - хором відповіли блукачі.

-"Дивно, у такому разі відпочивайте, панове, - сказав Флоріус, - вам знадобляться сили на майбутню справу.

Блукачі стали відпочивати. Барінхард сів на стілець і почав про щось розмірковувати. Доріан присів за стіл навпроти нього. Ронхарт і Гейдарт вирішили прилягти на ліжка, поклавши біля них піхви. А Флоріус тим часом підійшов до відчиненого вікна, і став спостерігати з висоти третього поверху за містом, думаючи про подальший замах.

Кінець