Читати книгу - "Тварина, обдарована розумом"

риба, він належить до родини китових. (Сміх).

Лоррімер. По-четверте, в мене нема доньки. (Сміх).

Дембі. Мені ніхто не заб’є баки жартами! Зовсім не розумію, навіщо державне агентство встряває в це жалюгідне шахрайство! Мене не обдуриш! Якщо Семілла хоче довести свою правоту, хай разом із своїми помічниками піде геть од басейну й полишить нас самих з тваринами.

Проф. Севілла. Будь ласка. (Підводиться й разом з асистентами[32] прямує до виходу).

Фа (виставивши півтулуба з басейну). Па! Ти куди? (Сміх).

Проф. Севілла (озирнувшись). Відповідай на запитання, Фа. За п’ять хвилин я повернуся.

Фа дивиться на аудиторію. Всі мовчать.

Фа. Ну, хто почне? (Сміх).

Ж. Ви сказали, що хотіли б стати людиною, бо люди мають руки й уміють виробляти різні речі. А які саме речі, Фа?

Фа. Наприклад, телевізор. Телевізор — річ чудова.

Ж. Вам подобається телебачення?

Фа. Я дивлюсь його щодня. Воно багато чому вчить мене.

Ж. Мушу сказати, що ви великий оптиміст. (Сміх).

Ж. Які кінофільми вам подобаються?

Фа. Про ковбоїв.

Ж. Вам не подобаються фільми про кохання?

Фа. Ні.

Ж. Чому?

Фа. Там тільки цілуються, і все на цьому закінчується.

Ж. Ви хочете сказати, що закінчується надто рано?

Фа. Еге ж. (Сміх).

Ж. Позаяк зайшла мова про кіно, яка ваша найулюбленіша кінозірка?

Фа. Аніта Екберг.

Ж. Чому?

Фа. Вона так добре збудована, що може швидко плавати. (Сміх).

Ж. Чи хотіли б ви погладити Аніту Екберг?

Фа. Авжеж, дуже. Вона, певне, дуже гладенька. (Сміх).

Хтось із журналістів (вголос до Дембі). Ну, Дембі, ви переконалися?

Дембі. Я переконався, що ми присутні на вправах дуже умілого черевомовця, я певен у цьому. Якщо не Семілла чи хтось із його помічників черевомовець, то ним може бути хтось інший. (Сміх і протести).

Ж. Дембі, чи не хочете ви сказати, що підозрюєте когось із своїх колег?

Дембі. Не приписуйте мені того, що я не казав. Тут не тільки журналісти.

Лоррімер. Щодо мене, то, на превеликий жаль, я анітрохи не маю таланту до черевомовництва. (Сміх).

Дембі. Я не мав на увазі вас, добродію.

Лоррімер. Дякую, пане Дембі. (Сміх). А тепер, коли ваша ласка, пропоную припинити цю інтермедію й покликати сюди професора Севіллу.

(Професор Севілла і його асистенти під бурхливі оплески займають місця в першому ряду).

Ж. Містер Севілла сказав нам, що ви вмієте читати. Це правда?

Фа. Так. Бі теж.

Ж. Що ви читаєте?

Фа. «Мауглі».

Ж. Читаєте ви ще щось, крім «Мауглі»?

Фа. Ні.

Ж. Чому?

Проф. Севілла. Дозвольте мені відповісти на це запитання. То вельми дорого видавати книги для Бі й Фа. Потрібен спеціальний папір: хоча книга під час читання лежить на поплавку, проте не можна уникнути того, щоб вона не намочилася.

Ж. Чому ви обрали «Мауглі»?

Проф. Севілла. Між становищем Мауглі й Фа є деяка аналогія. Обоє живуть у чужому середовищі.

Ж. Якщо через великі витрати ви змогли видати лише одну книгу, то чому не обрали для цього біблію?

Проф. Севілла. Біблія занадто складна для Фа.

Ж. Фа, я ставлю вам важливе запитання: у дельфінів є релігія?[33]

Фа. Я не розумію слова «релігія».

Ж. Я поставлю запитання простіше: дельфіни люблять бога?

Фа. Хто такий бог?

Ж. Що ж, це важко пояснити кількома словами, однак я зроблю спробу: бог — це хтось дуже добрий, хто знає все, бачить усе, він усюди й ніколи не вмирає. Після своєї смерті добрі люди йдуть до нього в рай.

Фа. А де той рай?

Ж. У небі. (Мовчанка).

Фа. Чому добрі люди вмирають?

Ж. Усі люди вмирають, добрі й погані.

Фа. О, я не знав, не знав цього. (Здається, ця звістка приголомшила Фа. Мовчанка).

Бі. Прошу слова. (Жвава зацікавленість).

Ж. Говоріть, Бі. Ми раді вас послухати.

Бі. Що ж, я розповім одну річ. Колись давно ми жили на землі, ми їли земні страви й були щасливі. Відтак нас прогнали з землі й примусили жити в воді. Але земля нас вабить, ми завжди мріємо про неї. Ось чому ми любимо плавати біля берегів і дивитися на людей.

Ж. Бі, в мене до вас важливе запитання. Справді, були випадки, коли кити викидалися на берег, а якщо їх линвами стягали у воду, вони з невідомих нам причин знову викидалися на сушу. Чому це так?

Бі. Коли ми вмираємо на землі, то на ній продовжуємо жити після своєї смерті.

Ж. Якщо я розумію правильно, земля — ваш рай?

Бі. Так.

Ж. А людина — це ваш бог?

Бі. Не знаю. Я не розумію добре слово «бог». Людина й земля — для нас однакова річ. Ми любимо людину дуже-дуже.

Ж. Чому?

Бі. Фа уже казав: вона добра, гладенька й має руки.

Ж. Кажете, людина добра. Але трапляється, коли вона вас ловить і вбиває.

Бі. Ми знаємо, що вона нас убиває, щоб доставити на