Читати книгу - "Кресова книга справедливих"

Урлів, ґміна Зборів – українське село, в якому проживало кілька десятків поляків, що налічувало понад 1000 мешканців.

У 1943 році бандерівці вбили українського греко-католицького священика, який у своїх проповідях засуджував злочини на Волині і закликав до згоди.

Джерело: Cz. Blicharski, „Petruniu ne ubywaj mene!”..., с. 169.

Бужок, ґміна Білий Камінь – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало 1000 мешканців.

Весною 1944 року бандерівці вбили українця Романа Кожушина, одруженого з полькою, за відмову вбити свого шурина-поляка на прізвище Ґураль.

Джерело: H. Komański, S. Siekierka, Ludobójstwo..., с. 497.

Гологори, ґміна Гологори – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 2700 мешканців.

Уночі з 30 на 31 березня 1944 року члени УПА вбили 28 поляків. Врятувалася, між іншим, Марія Баранська, яка, разом з 9-річною донькою Олександрою та іншими особами з польських родин, заховалися в сусідів-українців на прізвище Фурда.

Джерело: M. Barańska, A. Kaban z d. Barańska, Byłyśmy świadkami, „Na Rubieży” 2001, № 49, с. 33.

Чижів, ґміна Ремезівці – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 750 мешканців.

Ян Жулинський пише про напад на його рідне село осінню 1943 року, який не відбувся. До солтиса-українця, Михайла Пановика, прибула група бандерівців з сіл Коропець та Угерці з метою вбити місцевих поляків. До вбивства не дійшло, завдяки поставі Пановика. «Які він вжив аргументи і чим керувався той же солтис, я не вмію пояснити. Фактом є те, що заплановане масове вбивство нас оминуло. Навесні 1945 року бандерівці вбили нашого солтиса. Разом з ним від рук УПА загинули ще 10 інших українців».

Джерело: J. Żuliński, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 2001, № 54, с. 52.

Буськ, ґміна Буськ – місто, яке налічувало 8 тис. мешканців: 4 тис. поляків; 2,5 тис. євреїв (до 1942 р.); 1,5 тис. українців.

У 1944–1945 роках від рук бандерівців загинуло кількадесятьох поляків. За відмову у співпраці з УПА, в акціях проти польського населення був вбитий, між іншим, українець Лука Чучман.

У травні 1944 року вікарій парафії Буськ, священик Антоні Адам’як, був остережений кількома місцевими українцями. Вони сказали, що з боку мешканців міста йому нічого не загрожує, однак вони мають певні інформації, що бандерівці, які зібралися в селі Соколи, планують його вбити. Священик покинув Буськ як один з останніх поляків.

Джерело: H. Komański, S. Siekierka, Ludobójstwo..., с. 206; ks. bp A. Adamiuk, Byłem świadkiem, „Na Rubieży” 1995, № 13, с. 21; M. Trojan-Krzynowa, Miasto Busk i okolice na kresach II Rzeczypospolitej, Racibórz 1998, с. 146.

Волиця-Деревлянська, ґміна Грабова – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало близько 900 мешканців.

7 лютого 1944 року настоятель костелу, священик Яцек Лукасевич, остережений місцевим українцем про небезпеку з боку бандерівців, виїхав до Львова. Через два тижні він повернувся до парафії. «Протягом двох тижнів перебування вдома, вночі я зовсім не роздягався. До півночі я наглядав, потім, втомлений, лягав в одязі на ліжко і далі слухав, щоб у разі нападу бути готовим до втечі». 7 березня він знов виїхав до Львова, а 20 березня бандерівці зробили напад і ограбували його садибу, а у присілку Вілька вбили кільканадцятьох поляків.

Джерело: ks. J. Wołczański, Eksterminacja narodu polskiego, ч. 1, с. 185.

Руда-Сілецька, ґміна Кам’янка-Бузька – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 1500 мешканців.

На початку квітня 1944 року поляки були остережені українцем про напад УПА, який мав наступити. Більшість мешканців сховалися в Кам’янці-Струмиловій. Нападаючі вбили шістнадцять осіб.

Джерело: H. Komański, S. Siekierka, Ludobójstwo..., с. 218.

Чаниж, ґміна Грабова – село, разом з селищем Гаївське, населене 1200 поляками та українцями.

У квітні 1944 року більшість поляків, остережена місцевими українцями про загрожуючу небезпеку з боку УПА, покинули село. У другій половині року двоє українців зі змішаної родини, брати Стопницькі, були застрелені за невиконання наказу вбити свою матір-польку.

Джерело: B. Szeremeta, Watażka. Wspomnienia nierozstrzelanego i jego zbrodnie, Wrocław 1995, с. 19–20.

Зелене, ґміна Майдан – село зі значною перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 500 мешканців.

На початку 1944 року бандерівці застрелили українця, Миколу Музику, який відмовився брати участь у вбивстві поляків.

Джерело: H. Komański, F. Iskra, Powiat Kopyczyńce, ч. 3, „Na Rubieży” 1997, № 23, с. 30.

Клювинці, ґміна Хоростків – село з перевагою українського населення над польським, яке налічувало понад 2000 мешканців.

За свідченням Тадеуша П’ясковського, поодинокі напади бандерівців на мешканців села відбувалися вже в 1942 році. «З серпня 1944 року в хатах ми вже не спали – по підвалах, стайнях, горищах, де тільки було можна. [...] У Святвечір 24 грудня 1944 року, українка, у великій таємниці, остерегла пані Лупковську, нашу сусідку, що сьогодні ходитимуть з козою іроди. Блискавкою все село було повідомлене. Всі покинули свої хати, ховаючись, як завжди. Ми сховалися в бабусі Бурської [...] Близько 23.00 години ми