Читати книгу - "Обери мене, Тетяна Овчіннікова"

Ворон. До розділу 32

Якщо вже брат з кузеном довели мені, що варто боротися за Сану, то я вирішив ловити вовка за вуха і робити вже щось, щоб зробити Сану своєю. Хоча досі сумнівався, що я їй важливий.
Попросив Гарда замінити його у супроводі моєї пташечки на полюванні. Зорі у її очах, коли вона побачила мене, підтвердили, що я на правильному шляху. Тільки здолати свою бентежність було понад мою силу. Рятувало те, що ми вирушили на прогулянку лише удвох, тож я у будь-який момент мій розпочати розмову. Та от тільки момент все не траплявся. Зрештою вирішив ще раз утвердитися, що Харальд для неї нецікавий, чим викликав хвилю обурення. Не збираєшся боротися за серце Харальда? А за моє? Хоча що там боротися? Воно вже давно твоє, бери й користуйся!
Сказати не встиг, бо майже на самому краю охоплення моєї магії відчув велике скупчення людей. Хто? Адже полювання проводилося по іншу сторону Маахесу. Сюди міг забрести хіба що поодинокий мандрівник.
Чим ближче наближався, тим більше відчував людей. Невже Вовки? Наважилися?
Так, це й справді були вовки. Засипати землею, спинити хоч на якийсь час і щодуху мчати до палацу. Встигнути залишити Сану в безпеці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍