Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

12

Аліса опритомніла на березі каналу від різкого, болючого відчуття в голові. Коли Люсі прибрала руку з її чола, вона одразу ж скрутилася й почала відкашлювати воду на траву. Повітря так важко врізалося в легені, що, здавалося, вона розірветься зсередини. Ще ніколи дихати не було так болісно й приємно водночас.

Лежачи на холодній землі, Аліса не одразу збагнула, що сталося. Довкола неї зібрався величенький натовп. Усі мовчали, або вона їх просто не чула, бо вода з вух витекла не одразу.

— Чорт забирай! — видихнув з полегшенням Браян, поклавши руку собі на чоло. — Я думав, вона померла.

— Не ти один, — важко промовив Нейтер.

Він сидів біля неї, підігнувши коліна, так само мокрий з голови до ніг. Аліса намагалася не зосереджуватися на його вигляді. Яким би спокусливим він не був, це все ще наставник-гівнюк. І це його провина, що вона знову впала у воду.

— Жива, слава Богу. — Марія аж взялася за серце.

Крім неї та Люсі, більше чарівників серед купи гвардійців не було. Нарешті зібравшись з думками, Аліса тихо заговорила:

— Чому ви всі тут?

— Здогадайся! — Прибравши руді пасма з обличчя, її подруга поклала руки на боки.

Аліса спробувала підвестися, але безсило звалилася на землю. Повернувшись на спину, вона примружилася від сонця та широко всміхнулася, досі відходячи від видіння. «Трясця, знову!»

— Цього разу я нічого не говорила? — запитала Аліса, дивлячись знизу на Марію.

— Ні. Мабуть, тобі заважала вода, — трохи злісно кинула вона.

— Цього разу? — втрутився Нейтер, крутячи головою. — Про що ви говорите?

Аліса не хотіла йому пояснювати. Вона помахала рукою біля горла, і Люсі, зітхнувши, взяла це завдання на себе:

— Через закляття Аліса втрачає свідомість під водою й тоне. Минулого разу це трапилося під час іспиту, через що вона й не склала.

Наставник здивовано перевів погляд на лежачу.

— І ти мені не сказала?

Дивлячись, як з витонченого підборіддя Нейтера скрапувала вода, Аліса не одразу зрозуміла його запитання. У неї досі туманилося в голові. Насилу вийшовши з трансу, вона скривилася, підняла погляд до його очей і відповіла:

— Я думала, тебе попередив дядько.

— Звісно ж, ні! Інакше я б не влаштовував цю довбану посвяту, — гримнув він, підводячись.

Аліса знову відчула раптове бажання кашляти. Від цього голова гуділа ще сильніше. Коли вона вкотре прочистила горло, Нейтер, нічого не сказавши, раптом підняв її на руки. Аліса хотіла вирватися, але після поєдинку вона зовсім ослабла.

— Що ти робиш?

— Несу тебе до лазарету.

— Який лазарет? Не треба мене до лікаря! Я в нормі, — продовжила ледве притомна Аліса, коли Нейтер вже повернувся в потрібному напрямку.

Вона ще змалку не любила лікарів, можливо, бо Альфред через скупість ніколи не наймав для цирку гарних спеціалістів.

— Треба, треба, — обізвалася Марія, взявши за руку Люсі, щоб вона не йшла з ними.

Аліса незчулася, коли наставник поніс її від каналу через увесь внутрішній двір. Такий вдумливий і серйозний. Цього разу вона не трималася налякано за його шию, не лаялася з благаннями її відпустити й не намагалася вирватися. Аліса взагалі лежала нерухомо, склавши руки на животі й здивовано вирячившись на обличчя хлопця. Від замішання її гримаса злегка насупилася. Вона просто не впізнавала ту людину, що несла її на руках. Нейтер відвів погляд від дверей і, глянувши їй в очі, напівголосно запитав:

— Ти як почуваєшся? У тебе такий зосереджений вираз, ніби зараз дістанеш ніж і встромиш мені в горло.

Аліса відвернула голову, щоб дивитися на доріжку перед ними, і пробубоніла:

— У мене немає ножа. Взагалі, відпусти. Мені треба переодягтися.

Він повільно похитав головою, так само йдучи вперед.

— Спершу лазарет. У тебе порізана рука.

— Я знаю, — гучніше кинула вона. — Все одно відпусти мене. Я можу йти сама.

— Не можеш, Алісо. Ти після води довго не приходила до тями. — На мить Нейтер замовк, але тоді додав: — Я не дозволю, щоб поранені під моїм керівництвом тікали від лазарету.

Вона пирхнула:

— Щось я ні разу не бачила, щоб ти когось з хлопців на руках ніс.

У відповідь він мовчав. Їй точно не здавалося. Його ставлення до неї змінилося. Невже розмова після тренування подіяла, і він нарешті збагнув, що вів себе, як паскуда. На жаль, раділа вона недовго, бо потім Нейтер злегка підкинув її та притиснув ближче. І все б нічого, якби він не був такий холодний, що її аж до кісток пробрало.

— Гівнюк, — пробурмотіла вона й на зло спробувала зірвати погон поручного з плеча його сорочки, але той, падло, пришитий.

Він посміхнувся, нічого не кажучи. Решта дороги пройшла в тиші.

Лишивши її з пані Гармон, Нейтер швидко покинув лазарет. Там Алісі дали ліки, назву яких вона б не повторила, перев’язали порізану руку, і до третьої години вона вже була вільна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍