Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

лідер Водолюбів і наставник дедалі бунтівнішого принца-наступника Саліма, ненавидів Веспуччі з часу його появи у Наметі Нового Поклоніння. А тепер він бачив у ньому інструмент Диявола.

— Здається, ніби твій безбожний батько викликав цього сатанинського чоловіка, аби допомогти йому у справі розтління людей, — сказав він Салімові й додав: — Не гаймо часу, а діймо.

Наразі причини принца Саліма вступити у спілку з Бадауні були цілковито юнацькими; він став на бік опонента Абул Фазла тому, що Абул Фазл був батьковим найближчим повірником. Пуританство його не приваблювало, він був сибаритом до такої міри, що Бадауні б жахнувся, якби цьому грішному чоловікові було дано знати це. Тому Саліма не вражала теорія Бадауні про те, що імператор якимсь чином викликав з пекла демона хтивости. Він не любив Веспуччі тільки тому, що патрон Дому Сканди, тобто іноземець, був єдиним чоловіком, який мав вільний доступ до особи Костомахи; і незважаючи на інтимну шаленість пані Ман Бай, нестримне бажання принца-наступника заволодіти Могіні з часом лишень посилювалося.

— Я — наступний король, — казав він собі з гнівом, — а той зарозумілий будинок розпусти не дозволяє мені одержати жінку, якої я хочу.

Що стосується пані Ман Бай, то її гнів не знав меж, коли вона дізналася, що її нареченого все ще не покидає відчайдушна думка оволодіти її колишньою рабинею. Гнів змішувався з обуренням, викликаним примарною принцесою, яку Веспуччі підло втиснув у сни всіх її знайомих, в такий спосіб створив у її психіці гнійний нарив, який мусив прорватися, можливо, навіть через насильство.

Коли ж Салім зводив провідати її, вона намагалася бути якнайспокусливішою і тримала виноградини між зубами, аби він їх діставав язиком.

— Якщо цей Маґор переконає імператора в його батьківстві, — шепотіла вона коханому, — або ж, що є імовірнішим, імператор вдаватиме, що вірить йому з причин, відомих тільки йому одному, чи уявляєш собі ти, моє кохання, які наслідки це матиме для тебе, чи то пак комплекс небезпечних наслідків для тебе?

Зазвичай, принц Салім мав біля себе інших людей, що розтлумачували йому такі речі, як комплексні наслідки, тому він попрохав роз'яснити все детальніше.

— Хіба ти не бачиш, майбутній королю Індії, — муркотіла вона, — що твій батько раптом може оголосити, що хтось інший має більше права на успадкування трону, ніж ти? І навіть якщо такий доказ буде притягнутий за вуха, то твій батечко може усиновити того підлабузника. Трон для тебе вже не має значення? А чи ти боротимешся за нього, мій коханий? Як жінка, котра понад усе хоче стати твоєю королевою, мені буде прикро дізнатися, що ти не майбутній король, а безхребетна блощиця.

Навіть найближчі до імператора люди мали дедалі більше застережень і підозр щодо Маґорової присутности та його справжньої мети при дворі. Королева-матір Гаміда Бано вважала його агентом невірного Заходу, присланого для збурення та послаблення їхнього святого королівства. На думку і Бірала, і Абул Фазла, він, майже напевно, був великою падлюкою, можливо, скоїв щось лихе у себе вдома, і тепер цей крутій намагався прокласти шлях у нове життя, позаяк старе життя його виплюнуло. Можливо, йому загрожувало спалення на вогнищі, або ж повішення на шибениці, або ж утоплення в морі, або ж четвертування, або щонайменше тортури й ув'язнення у разі повернення до рідного краю.

— Ми не повинні бути легковірними азіатами, за яких він нас має, — сказав Абул Фазл. — Що стосується справи лорда Гоксбанка, наприклад, я ніколи не переставав вірити, що саме він у цьому винен.

Бірбала ж непокоїла доля самого імператора.

— Я не думаю, що він замислив проти Вас щось лихе, — сказав він, — але плете навколо Вас павутиння чар, що, зрештою, може завдати Вам шкоди, відвернувши Вашу увагу від важливих справ, які вимагають невідкладного вирішення.

Імператор залишився при своїй думці й схилявся до співчуття.

— Він бездомна людина і шукає собі місця у світі, — казав він їм. — Дім Сканди внизу під горою слугує йому чимось на кшталт дому в будинку розпусти, а кістлява повія — чимось на кшталт дружини. Як же він мусив зголодніти за коханням! Самотність — це доля мандрівника; хай би куди він подався — всюди чужинець живе завдяки власній силі волі. Коли востаннє він чув від жінки похвалу, коли востаннє вона називала його своїм? Коли почував себе бажаним, вартим уваги або необхідним? Бо коли чоловіка ніхто не хоче, то в ньому щось умирає. Оптимізм сходить нанівець, наш розумний Бірбале. Абул Фазле, наш обережний захиснику, чоловіча сила — це не бездонне джерело. Чоловік потребує іншого чоловіка як співбесідника вдень і жінки як коханки вночі. Думаємо, наш Маґор не мав цього вже довший час. Коли ми його зустріли, то пломінь у ньому вже майже гаснув, але тепер розгорається у нашому товаристві вдень і в її товаристві, в товаристві Костомахи Могні, вночі. Може, вона і врятує йому життя. Так, це правда, що ми не знаємо, яким було те життя. Його ім'я, як сказав отець Аквавіа, широко відоме у його рідному місті, але, вочевидь, воно його вже більше не захищає. Хто знає, чому його відштовхнули? Ми вважаємо, що він нам приносить задоволення, і поки що ми не переймаємося розгадкою його таємниць. Може, він був злочинцем, може, навіть убивцею, ми не можемо сказати напевно. Що нам відомо, так це те, що він пройшов півсвіту, аби покинути одну історію і розповісти іншу, що ця історія — це його єдиний багаж, і що його найбільшим бажанням є таке саме, яким було бажання бідного зниклого Дашвонта, тобто він хоче вступити у казку, яку він розповідає, і почати нове життя всередині неї.