Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

Словом, він є казковим героєм, а добрий афсанаг ніколи нікому не завдає справжньої шкоди.

— Ваша Величносте, сподіваємося, ми не побачимо підтвердження необачности цього зауваження, — поважно відповів Бірбал.

Репутація Ханзади Беґум, старшої сестри прихованої принцеси, погіршувалася мірою того як у місті зростало захоплення її молодшою сестрою. Велична пані, що стала героїнею двору при Акбаровому дідові Бабару, коли вона повернулася з тріумфом додому після довгих років полону у Шайбані Хана, а потім була могутньою силою у вирішенні державних справ у могольській родині, тепер стала архетипом жорстоких сестер, а її ім'я, колись так шановане, стало образливим, яким жінки спересердя кидали одна в одну, коли хотіли звинуватити свою суперницю в суєтності, ревнощах, дріб'язковості та зрадництві. Багато людей почало вірити в те, що саме ставлення з боку Ханзади, а також її захоплення іноземним пашею підштовхнули приховану принцесу до розриву з родиною, що, своєю чергою, призвело до загадкових, невідомих шляхів і цілковитого забуття. З плином часу несподівана зміна в настроях громадян супроти «злої сестри» почала набирати загрозливіших обрисів. З розповідей поставало щось сварливе, виринав ледь помітний смердючий розбрат і заражав жінок Сикрі; до палацу почали надходити повідомлення про гіркі сварки між раніше любими сестрами, про підозри й звинувачення, непоправні розриви стосунків та гірке відчуження, про чвари між жінками і навіть різанину, про взаємне несприйняття та відразу, чого раніше жінки майже не знали, аж поки білявий чужинець не розвінчав Ханзаду Беґум. Біда поширювалася, сягаючи перших двоюрідних сестер, потім дальших родичів і нарешті жінок узагалі, незалежно від того, були вони у родинних стосунках чи ні; навіть в імператорському гаремі гамір неприязні зріс до небувалого і неприйнятного рівня.

— Жінки завжди нарікали на чоловіків, — сказав Бірбал, — а виявилося, що найбільше вони скаржаться одна на одну, позаяк від чоловіків очікують лишень непостійности, зради й слабкости, а про свою стать мають вищу думку; вони більше очікують від своєї статі, а саме — вірности, розуміння, довірливости, любови, і до того ж вони, вочевидь, разом вирішили, що їхні очікування були марними.

Абул Фазл сардонічною зауважив, що віра короля у нібито нешкідливість розповідей стає дедалі вразливішою позицією. Всі троє чоловіків — придворні та король — добре знали, що війну між жінками чоловіки припинити не зможуть. До Палацу Мрій викликали королеву-матір Гаміду Бано та стару принцесу Ґульбадан. Вони прибули, штовхаючи і стусаючи одна одну, а стара пані почала вголос скаржитися на таємне віроломство іншої, тож стало очевидним, що криза вийшла з-під контролю.

Єдиним місцем у Сикрі, що мало імунітет до цього явища, був Дім Сканди, тому Костомаха й Перина зійшли на гору і вимагали аудієнції в імператора, запевняючи, що знають, як вирішити проблему. Самозбереження було провідним чинником їхнього вчинку.

— Нам треба діяти, — прошепотіла вночі в ліжку Костомаха Маґору, — бо в іншому разі вже за п'ять хвилин хтось вирішить, що вся ця заваруха — це твоїх рук справа, і тоді нам гаплик.

Імператора досить-таки потішила зухвалість повій, які домагалися аудієнції, але разом з тим немало тривожив і стан справ, тож він покликав їх до Найкращої з Усіх Можливих Водойм. Він сидів серед м'яких подушок на тахті посередині водойми і велів куртизанкам розповідати, яку вони мають до нього справу.

— Джаганпанг, Захистку Світу, — промовила Костомаха, — вам треба наказати всім жінкам Сикрі зняти із себе одяг.

Імператор сів рівніше. Це було цікаво.

— Увесь їхній одяг? — запитав він, аби переконатися, що він почув правильно.

— Геть усе до рубця, — сказала Перина цілком серйозно, — білизну, сандалі, навіть стрічки у волоссі. Нехай вони впродовж одного дня ходять містом геть чисто голі, і більше ви не матимете такого клопоту.

— Причина, чому ця біда не поширилася на бордель, — тлумачила Костомаха, — криється у тому, що ми, діви ночі, не маємо таємниць одна від одної, ми миємо одна одну і знаємо точно, яка з нас має висипку, а яка чиста. Коли ж бо жінки міста побачать одна одну голою на вулиці, у кухні, на базарі, ну, всюди, коли на жінку можна буде подивитися з будь-якого боку, то всі їхні недоліки і прихована волосатість будуть видними, і вони почнуть сміятися самі з себе, усвідомлюючи, якими вони були дурепами, коли думали, що ці чудні, кумедні створіння могли бути їхніми ворогами.

— Що стосується чоловіків, — сказала Магіні Костомаха, — ви повинні веліти їм усім зав'язати собі очі, а також і ви маєте таке зробити. Впродовж одного дня жоден чоловік у Сикрі не побачить жінки, тоді ж бо як жінки, побачивши одна одну, так би мовити, неприкритою, знову помиряться між собою.

— Якщо Ви гадаєте, що я таке зроблю, — сказала Гаміда Боно, — тоді чужинець і справді задурив вам голову.

Імператор Акбар поглянув матері в очі.

— Коли імператор щось наказує, то непослух карається на горло.

Небеса змилостивилися в день наготи жінок. Упродовж дня хмари закривали сонце, віяв прохолодний вітерець. Чоловіки Сикрі у той день не працювали, двері художніх студій та майстерень ремісників були зачинені. Знатні чоловіки залишалися в ліжку, музиканти та придворні повідверталися до стіни. А за відсутности чоловіків жінки столиці знову переконувалися, що вони створені не з брехні та зради, а з волосся, шкіри та плоті, що всі вони були недосконалими, і їм нема що ховати одна від одної, жодної отрути, жодної змови, переконувалися у тому, що навіть сестри, зрештою, можуть жити в злагоді. Коли зайшло