Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я дещо знайшла, — радісно промовила.
Схопивши хлопця за лікоть, потягла у бік навісу. Вже через пару хвилин у мене в руках була повітряна солодка хмарка.
— Мммм, — застогнала від задоволення.
Із моєю новою покупкою ми зі швидкістю равлика продовжили досліджувати парк.
— Заплющ очі, — наказала йому.
Ітан ліниво глянув на мене.
— Будь ласка! — попросила я, дивлячись на нього жалісними очима. Ще й за руку схопила для більшого ефекту.
— З мене ще одне бажання. — У хід пішла важка артилерія.
Хлопець довго думав над моєю пропозицією, але все ж таки з важким зітханням опустив повіки.
Без зайвих слів, суперечок, торгів, що не властиве йому.
Я встала на навшпиньки, щоб опинитися на рівні з ним, нахилилася до вуха і тихо прошепотіла:
— Не будь таким занудою.
Після цього легенько здавила щелепу, змушуючи відкрити рота, і поклала туди шматочок солодкої вати. Його очі розплющились і дивилися на мене, а потім він усміхнувся.
— Тепер ти годуєш мене зі своїх рук за власним бажанням.
Я відірвала ще один шматочок вати і піднесла до його обличчя.
— Це одноразова акція, — усміхнулася йому.
Ітан подарував мені два чудові дні, втілив маленьку мрію і відкрив у мені нові відчуття. Це найменше, що я могла йому дати. Я бачила, що йому подобалося куштувати щось нове, хоч він це не визнавав.
Він обхопив моє зап'ястя та підніс до рота. Теплі губи торкнулися моїх пальців, а потім зуби вихопили шматочок вати. Карі очі дивилися прямо. У них читався виклик. Від цього погляду та дотику в животі затремтіли метелики. Хвилювання захлеснуло мене, жар прилив до обличчя — довелося поспішно відвернутися.
Це було неправильно.
Я не мала так реагувати. Тільки не на нього.
Він не повинен був так поводитися. Тільки не зі мною.
Занадто багато дивного. Занадто багато збігів. Занадто багато недомовленостей.
Між нами зависла напруга. Я продовжила йти, але вже не поряд, а трохи попереду, поїдаючи солодку вату. Він же, склавши руки в кишені, йшов ззаду.
— Ти від мене тепер тікаєш? — іронічно запитав Ітан.
— Не хочу більше ділитися солодкою ватою. — Знизила плечима.
— А мені це тільки почало подобатись.
— Ти визнав, що вона тобі сподобалася? — Я обернулася до нього.
Кути його губ піднялись вгору.
— Я визнав, що мені подобається їсти з твоїх рук.
Він підморгнув, а потім схопив за лікоть, змушуючи порівнятися з ним і йти поруч. Гаряче дихання обпалило шию.
— Від мене не втечеш, Ангелятко. Навіть не сподівайся.
По тілу пішли мурахи від його низького голосу. Ітан відпустив мене, і ми, крокуючи пліч-о-пліч, продовжили далі оглядати сад.
— Чому ти так наполягав, щоб ми поїхали сюди?
Хлопець відповів не одразу.
— Якщо ти помітила, то іноді моя поведінка викликає у людей не найкращі емоції. Щоб компенсувати минулі незручності та налагодити взаємини з названою донькою Хенка доводиться йти на такі жертви. — Він зітхнув із награною гіркотою. — Звичайно ж, можливість відриватися у іншому місті три дні замість сидіння на уроках занудних шкільних кровопивців на це ніяк не вплинула.
Я усміхнулась.
Вечірня прохолода разом із мороком почала огортати місто. Уздовж алей та вузьких стежок по черзі запалювалися ліхтарі, освітлюючи шлях. У центрі парку грали вуличні музиканти. Скрипка, гітара, віолончель, саксофон, флейта — ці інструменти сплелися в один гармонійний ряд, даруючи оточуючим чарівну мелодію. Чоловік із довгою густою бородою стояв по центру. Його низький голос пробирався в душі людей, викликаючи мурахи по шкірі. Деякі слухачі настільки перейнялися музикою, що почали танцювати. Найсміливіші скинули з себе взуття, ступили на газон і повністю віддали своє тіло. Я не витримала.
— Ти як хочеш, а я йду до них, — сказала Ітану і побігла до танцівників на траві. Скинула взуття — ступні торкнулися ще теплої через денне сонце зелені. Закрила очі і віддалася почуттям та ритму музики.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ангельський вибір, Дар’я Дзвін», після закриття браузера.